Дмитро Вирський. Роксолани серед Сарматів: річпосполитська історіографія України (кінець XV ст. — 1659)

Лютий 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
93 переглядів

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013.

Монографія розкриває, за словами автора, «найбільш “ознаковий” за впливом на вітчизняний історіографічний процес відтинок історіографії Першої Речі Посполитої» — період від Радомської конституції 1505 року по 1659 рік, коли значна частина України перестала уявляти себе у межах Речі Посполитої. У цю добу річпосполитський «формат» творів був основою для інтелектуального процесу в ранньомодерній Україні. На думку Вирського, сліди річпосполитської історіографії (сукупність історичних творів польських авторів ранньомодерного часу, присвячених історії України чи окремих її територій цієї доби) подекуди відчуваються в історичних практиках донині.

Перший розділ книжки знайомить із першопочатками річпосполитської історіографії, представленої творами Яна Длуґоша, а також показує вплив італійської історіографії на неї. Другий розділ присвячено хронікам шляхетської революції, що їх представлено творами Мартина Кромера, Мартина Бєльського, Станіслава Іловського, Станіслава Оріховського. Оріховський започаткував новий для країни історіографічний жанр «парламентської хроніки». Окремий розділ монографії стосується історіографії періоду безкоролів’я 1572–1575 років у Речі Посполитій, коли на інтелектуальне поле виходять шляхтичі-протестанти. Праці Свентослава Оржельського залишились у рукописах і дійшли до наших днів у декількох списках. Друковані твори Яна-Анджея Красінського та Блезе де Віженера було видано у Парижі. Баторіянська доба дала новий імпульс річпосполитському історіописанню. На історичну арену виходять Леонардо Ґорецький, Станіслав Сарницький, Бартош Папроцький та інші автори. Вони чи не перші починають реґулярно цікавитися українськими землями після приєднання їх до Корони Польської в результаті Люблінської унії 1569 року. У цьому ж розділі приділено увагу панегіричній літературі, історії «малих батьківщин», академізації історії, мемуарній літературі, популяризації та політизації історії.

Четвертий розділ дослідження питання присвячено придворній історіографії, хронікам окраїнних воєн, вигасанню традицій «литовської» україніки, церковній історії. Останню частину — історіографії річпосполитських кресів, де порушено теми Львова як столиці коронної Русі, маґнатської історіографії, Кракова як кресів Русі, Києва як столиці «руської античности», віри та національного Відродження, приватної історії та діяспорної історіографії ранньомодерної України. Цінним у книжці є покажчик титулів рукописів і стародруків.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій