Кінематографічні студії. Випуск 5. Репресовані кінематографісти. Актуальна пам’ять: статті й документи

Грудень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
348 переглядів

Київ: Кіно-Театр, Арт-книга, 2017.

До збірника, що його впорядкувала кінознавиця та головна редакторка журналу «Кіно-Театр» Лариса Брюховецька, ввійшла низка статтей і документів, що подають ретроспективний погляд на перипетії становлення українського радянського кінематографа 1920–1930-х років. Головну увагу приділено діячам так званого «червоного ренесансу». Більшість матеріялів публікуються не вперше, але цей підхід є виправданим, якщо врахувати важкодоступність першодруків та бажання зібрати тематично близькі публікації під однією обкладинкою.

У вступній статті упорядниця намагається дати відповіді на такі запитання: як діяв більшовицький механізм принципового перекручення дійсности? як руйнувалося налагоджене виробництво та прокат? як було запущено машину репресій? Авторка доходить висновку, що на 1934 рік українське кіно було знищено, кіноекрани заполонили низькопробні «аґітпропфільми», що стали синонімом антихудожности і схематизму. Брюховецька також є авторкою статті «“Совкіно” versus ВУФКУ. Конкуренція чи антагонізм?», у якій детально зупиняється на конфлікті цих двох структур, відомому також як «митна війна». Дослідниця показує процес економічної та культурної експансії російського центру супроти республіканської автономії.

Дві статті належать мистецтвознавцеві Роману Росляку. У першій він аналізує лист групи українських письменників — працівників кіногалузі до Народного комісаріяту освіти УСРР про стан кінематографії. Лист було написано навесні 1928 року як реакція кінематографістів на зміну керівництва ВУФКУ. Другу статтю присвячено архівно-слідчій справі Миколи Топчія — кінооператора, чий творчий тандем із режисером Іваном Кавалерідзе дав світовому кінематографу стрічки «Перекоп» (1930), «Штурмові ночі» (1931), «Коліївщина» (1933) та «Прометей» (1935).

Історики Юрій Шаповал та Василь Марочко аналізують документи, пов’язані із життям і творчістю Олександра Довженка. У статті «Хоча репресованим не був» Шаповал розкриває невідомі факти біографії митця, що постають зі сторінок його справи-формуляра. «Розробку» Довженка здійснювали дванадцятеро таємних співробітників, які ретельно доносили про кожне слово та крок режисера. Досить несподіваними у світлі справи-формуляра постають міркування Довженка, що змусили його зробити вибір на користь радянської влади. Щоправда, Шаповал критично ставиться до документів спецслужб, які не є зразком об’єктивної інформації. Доповнює картину «розробки» режисера Марочкова розвідка «Одеська кінофабрика: “Об’єднана за національною ознакою”», в якій дослідник аналізує доповідну записку ДПУ про ситуацію на кінофабриці. Центральною фіґурою «ненормальних взаємовідносини» між групою режисерів акторів, українців, та невеликою групою росіян є знов-таки Довженко.

У «березолівському блоці» Анастасія Канівець написала статтю, присвячену біографії Фавста Лопатинського, та підготувала до публікації лист дружини Степана Шагайди Валентини Антоновської до актора Олександра Романенка, який містить багато відомостей про обставини арешту Шагайди. Реконструкцію біографій Миколи Надемського та Степана Шагайди можна знайти у розвідці Людмили Новікової. А сценарну діяльність Марка Йогансена аналізує Сергій Марченко. До «документального блоку» ввійшли заява Данила Демуцького Генеральному прокуророві СРСР та відкритий лист до уряду СРСР Гелія Снєгірьова.

Окремою заслугою збірника є стаття, присвячена незаконно ув’язненому в РФ українському режисерові Олегу Сенцову та його фільмові «Гамер».

Досить строкатий авторський колектив, до складу якого ввійшли не тільки науковці, а й громадські діячі, журналісти та родичі репресованих, створює неоднорідний за фаховим рівнем збірник. Домінування мартирологічної парадигми «Розстріляного відродження» звужує аналітичну перспективу. Проте видання суттєво полегшує роботу історикам та кінознавцям, які отримали розпорошені раніше матеріяли у «концентрованому вигляді».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Червень 2018
Сказати, що авторка «в матеріялі», – не сказати нічого. Вона довгі роки спілкувалася із цими «...
Інна Булкіна ・ Жовтень 2017
Це остання книжка видатного мистецтвознавця та «книгаря», яку уклала його донька Єлєна Ґерчук;...

Розділи рецензій