Єжи Фіцовський. Регіони великої єресі та околиці

Квітень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
138 переглядів

Переклад з польської Андрія Павлишина
Київ: Дух і Літера, 2010.

Під обкладинкою цієї книжки зібрано все, що Єжи Фіцовський писав про Бруна Шульца – рятуючи митця від забуття, клаптик за клаптиком складаючи після війни його життєпис, віднаходячи листи, рисунки та публікації. Іще 18-річним юнаком майбутній видатний польський поет, захоплений Шульцовою творчістю, написав письменникові листа, але адресат на той час уже опинився у дрогобицькому ґеті. А Фіцовський 1943 року написав про геніяльного земляка першу хаотичну розвідку й дав їй назву «Реґіони великої єресі». Отже, це книжка, яку шанувальник митця писав усе життя.

В ній зібрано всі вцілілі графічні Шульцові роботи – зокрема ґравюри «Ідолопоклонної книги», ініціяльні віньєтки для каталогу бібліотеки Станіслава Вайнґартена, ілюстрації до власної прози, а також фотографії стінописів із вілли Ландау, зроблені перед їх незаконним вивезенням до Ізраїлю.

Пишучи про Шульца-письменника, Фіцовський не заганяє його в рамки літературних теорій. Він акцентує увагу на мітології, вибудованої у Шульцових творах, прагне базуватися на Шульцових трактуваннях власної творчости, ілюструє свої думки численними цитатами з письменникових листів. Приміром, зіставляє мітологеми Шульца і Томаса Мана, про якого писав і сам Шульц: він звертався не до релігійних мітологем, як Ман в «Історії Якова», а волів мітологізувати дитячі спогади, творити приватну мітологію з того сенсуального багатства, яке називав «м’якоттю дитинства».

Читач «Цинамонових крамниць» упізнає малого Бруня – худорлявого вразливого хлопчика, який годував цукром мух, що залітали у вікна, боявся вийти сам на балкон і, тримаючись міцно за мамину руку, йшов на прогулянку залитим сонячним світлом Ринком. Начебто воскресають «пуповинні праобрази» Батька, хворобливого «купця-мрійника», Матері, яка абстрагується від батькових дивацтв, і звабливої служниці Аделі, єдиної особи, здатної навести лад у домі. Ця проза насичена дитячими спогадами, в ній нелінійно тече час, вона відгалужується від реальности, але у бік фантазій, властивих, либонь, усім дітлахам у тогочасних галицьких провінційних містечках. Дива проростають із «покладів буденности», з тандити, матерії, яка, на думку Шульца, не буває мертвою. Дитяча уява перетворює, наприклад, подертий тижневик із рекламними оголошеннями на Книгу, таке собі Святе Письмо.

Втім, Фіцовський зауважує у творчості Шульца, крім приватних дитячих, християнські образи – Бога-єресіярха з «Весни», який бореться проти «релігії панівної нудьги», батька-деміюрга, який знає, як слід було би створити світ. Вулиця Крокодилів виглядає подібною до Содома й Гомори, а «Віхола» мовби відображає всесвітній потоп.

Окрім аналізу Шульцових текстів і конструювання його біографії, Фіцовський розповідає мало не детективні історії віднаходження того, що нині називається спадком художника і письменника. Шукаючи зниклі рукописи та рисунки Шульца, він мусив перекопувати подвір’я піяністки Марії Хазен у Лодзі, спілкуватися зі шведським послом про теку з Шульцовими паперами в КҐБ, яку, вірогідно, й намагалися продати небожу Шульца за 10 тисяч доларів. Однак значну частину доробку митця так і не вдалося знайти.

Кажуть, щоби почуватися захищеним, Шульц малював знак хатинки на стіні, в повітрі чи на столі. На превеликий жаль, війна зруйнувала не лише уявні прихистки, а й фізичні домівки з буянням матерії, нерозривно з’єднаної із духом, з речами, оброслими спогадами мільйонів людей.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Інна Булкіна ・ Квітень 2018
Один із головних концептів львівської історії та львівського тексту – його «мультикультурність»,...
Яна Примаченко ・ Грудень 2017
До збірника, що його впорядкувала кінознавиця та головна редакторка журналу «Кіно-Театр» Лариса...

Розділи рецензій