П’єр Бурдьє, Лоїк Вакан. Рефлексивна соціологія

Липень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
364 переглядів

Переклад з англійської Анастасії Рябчук
Київ: Медуза, 2015.

Діялог П’єра Бурдьє з учнем і колеґою Лоїком Ваканом ґрунтується на семінарі в Чиказькому університеті, влаштованому для ознайомлення американської авдиторії з теоретичними і методологічними принципами досліджень Бурдьє. Видання, побудоване як серія інтерв’ю, водночас є пропедевтикою до рефлексивної соціології та її самоаналізом. Окремі частини тексту присвячено обговоренню центральних понять, що їх пропонує соціолог, і часом пояснення концептів відрізняються від тих, які можна знайти в інших працях Бурдьє (розділи, присвячені логіці полів, інтересу, габітусу і раціональності). Знайдемо тут і міркування щодо спонук розпочати те чи те дослідження, ролі соціології, її дослідницьких орієнтирів.

Окремим річищем діялогу є відповіді Бурдьє на закиди критиків. Вони дають змогу приглянутися до окремих ідей соціолога, відмежувати їх від інших напрямів сучасної соціології. По різних розділах книжки розсіяно й критику, яку Бурдьє дає окремим теоріям і концепціям.

У тексті постають питання співвідношення соціології та історії, літератури і філософії. Бурдьє переконаний, що розмежування соціології та історії є катастрофою, адже вся соціологія має бути історичною, а історія — соціологічною. За словами Бурдьє, справжнім об’єктом соціяльних наук є не індивід чи групи, а відносини. Соціолог наголошує, що поняття габітусу, яке він запровадив, означає, що індивід, навіть у найособистісніших проявах, є соціяльним, колективним, повторюючи тезу, що соціяльні аґенти є продуктами історії, водночас вони визначаються ззовні лише тією мірою, якою визначають себе самі.

В останньому розділі «Особисте — це соціяльне» соціолог відповідає на низку запитань про наполегливе ухиляння Бурдьє від розмови про особистість самого Бурдьє. Він зауважує, що завжди розглядав себе як об’єкт дослідження, але не з нарцисичних міркувань, а як представника соціяльної категорії. Разом із тим науковець стверджує: все, що він робив, постало водночас усупереч і завдяки тому, чого його вчили. Бурдьє робить низку щирих зізнань, зокрема про те, що соціологія стала для нього тим найкращим заняттям, необхідним для сприйняття світу як певною мірою прийнятного. Із цього погляду, за словами соціолога, всі його праці були успішними, адже, здійснюючи своєрідну самотерапію, вони створили знаряддя, які можуть бути корисними для інших.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Червень 2018
Головними в книжці є три взаємопов’язані твердження: по-перше, ми живемо в епоху революційних змін...
Віктор Іщенко ・ Квітень 2017
Нову книжку філософа Тараса Лютого присвячено Фридрихові Ніцше. Це перше такого масштабу українське...

Розділи рецензій