Андрэй Хадановіч. Разам з пылам. Калекцыя перакладаў

Березень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
383 переглядів

Мінск: Кнігазбор, 2013.

Що таке добра світова поезія? Кілька імен (від римських неотериків до українця Сергія Жадана) і низка драматичних сюжетів (від смерти горобчика до пригод амстердамського листоноші). Майже таким баченням керувався Андрей Хадановіч, випускаючи збірку своїх перекладів білоруською.

Книжка містить близько півтори сотні творів сорока одного автора, написані сімома мовами: латиною, французькою, англійською, німецькою, польською, російською, українською. Це суха, як пил, статистика. Але проєкт «Разам з пылам» вирізняється багатшою художньою дійсністю. Бо ж ідеться про роботу не лише відомого перекладача, а й поета з упізнаваною естетичною системою. Дехто з мистців, чиї вірші ввійшли до збірки (Катул, Франсуа Війон, Артюр Рембо), навіть «устиг побувати» героєм верлібру Хадановіча «Прагрэс у літаратуры». Вони близькі Хадановічеві завдяки характерним рисам письма, насамперед комічності й парадоксальності. Справді, Серж Ґенсбур постає автором задерикуватої історії про анахроніста, котрий каже всім: «А на храна?» («Анахраніст»). Морис Карем у вірші-портреті пропонує дотепний постскриптум до казки («Чырвоны Каптурок»). І звісно ж, Константія Ільдефонса Ґальчинського не випадково репрезентовано ґротесковою поемою («Зачарованая фурманка»).

Із другого боку, Хадановіч як інтелектуаліст звертається до поезії, не схожої на власну. Міркувальність Сен-Жон Перса, мітологізовані сюжети Вільяма Батлера Єйтса та Василя Герасим’юка; примарність, яку нюансує Ришард Криницький; навіювання Ґеннадія Айґі, – усе це врівноважено в голосі перекладача.

Своєрідно, що на тлі численних стилів окреслюються змістові домінанти. Скажімо, перекладач засвідчує прихильність до куртуазних чеснот. Серед наскрізних у книжці – лицарські теми Вістена Г’ю Одена, Ольґи Сєдакової та Юрія Андруховича.

Загалом видання є хрестоматією, заснованою на каноні, але не на стереотипах. У ній знайшлося місце для сонета Адама Міцкевіча («Акерманскія стэпы»), балад Едґара По («Крумкач» і «Эльдарада»), медитації Ґійома Аполінера («Мост Мірабо»). Водночас не оминає Хадановіч кількох римованих текстів Чеслава Мілоша.

Тяжіючи до точности відтворення, інтерпретатор залишається вірним поетичному світогляду. Якщо він зміщує рядок Іосіфа Бродського чи збагачує іконіку Белли Ахмадуліної, це робиться задля посилення експресії. Напевне, саме з такого перекладацького «пилу» й ростуть вірші Хадановіча-лірика.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Вадим Мірошниченко ・ Грудень 2017
2015 року французький письменник Матіяс Енар отримав Ґонкурівську премію за роман «Boussole». Про...
Катерина Девдера ・ Грудень 2017
Юлія Фєдорчук — польська поетка, прозаїк, перекладачка, критикиня і літературознавиця. «Невагомість...

Розділи рецензій