Ірен Роздобудько. Ранковий прибиральник

Травень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
279 переглядів

Львів: Піраміда, 2004.

Коли читаєш будь-який переклад, а особливо якщо це художній текст, завжди стає прикро, якщо перекладачеві не вдається так дібрати й допасувати слова, аби зникло враження перекладности, певної штучности, відчуття вторгнення чужого простору в читацький та їх несумісности. Непорівнювано прикро, якщо таке враження залишається після прочитання тексту, писаного українською...

Ірен Роздобудько, ризикнувши писати про острів Мальта, де «в тамтешньому готелі влаштувався на роботу прибиральника наш земляк», робить це щонайменше наївно. Але не про Шилерову наївність мова, а радше про наївну віру авторки в те, що їй досить власних знань і про Мальту, і про роботу покоївки в готелі, і про чоловічу психологію, аби склеїти черговий посередній романчик. Є теми, для яких замало самого тільки ентузіязму письма, мусить бути ще й досвідний момент. Пригадайте Грабалів роман «Як я обслуговував англійського короля», аби відчути, як далеко від нього перебуває авторчин герой із його витрушуванням попільничок, заміною рушників у готельному номері (два для рук, два для тіла й два для ніг), змітанням пороху зі столу й поличок... Очевидно, замало знає пані Ірен про почесну посаду покоївки, відтак доводиться вдаватися до кліше, описувати рутину покоївки не зсередини, а ззовні, очима того, хто ніколи не бачив її роботи.

Національних реалій у романі ми теж не побачимо. Єдине, чим впевнено оперує авторка, це описами походів на пляжі, бо ж з чим іще асоціюється в українця Мальта? Однак і тут читачеві доводиться розчаруватися: розкішних описів екзотичних і мальовничих узбереж дочекатися не вдасться. Ледь не забула: ще тут є Джейк Стейнбек, місіс О’Тул, Еджидіо-Акула, Марія де Пінта, але авторка, на жаль, не прописує образи героїв, а тільки накреслює контури, фігурки, які переставляє майже випадково, рухаючи сюжет до завершення.

Ризик писати від імені чоловіка таки не виправдав себе, а лишень дав нагоду читачеві час від часу скептично усміхатися, натрапляючи на сентиментальні пасажі, на кшталт того, як ранковий прибиральник, він же Майкл, він же Михайло, в номері, очевидно, українки, якої ніколи не бачив, але вже встиг закохатися, натрапляє на пляшечку духів (ще якихось совдепівських) із запахом бузку, а перед тим впізнає цей запах, перекладаючи речі мешканки номера з місця на місце. Разом із нею прибиральник читає книжку рідною мовою (!), яку авторка завбачливо залишає на видному місці, даючи Михайлові змогу обмінюватися посланнями з її власницею. Бракує хіба вуаєризму та фетишизму, коли читаєш, як «покоївка» копирсається в речах незнайомки...

Чимало Михайлових роздумів звучать просто-таки попсово. Як вам оповідочка про те, що, намагаючися забути про смерть коханої жінки, чоловік обере за «ліки» «випадкові зв’язки, джаз, чужі компанії, суворий мордобій і, зрештою, ніч і вітер»? Підозрюю, що авторка «суворого мордобою» й увіч не бачила, а ось з «ніччю й вітром» ситуація геть кепська... Таких нанизувань кліше – до того ж всуціль наївних – у тексті більш ніж досить. А як вам такий наратив: «я сів біля її ніг і взяв її руки у свої (це дуже нагадувало сцену з жіночого роману, але мені було начхати)». Сорі, але явно не про жіночий роман (відколи це, цікаво, чоловіки стали такими знавцями жіночих романів?) чоловік думатиме, ось так сидячи біля жінки...

Словом, якщо хочете показати комусь взірець наївного письма в найпримітивнішому сенсі цього слова, купуйте цю книжку. Є тут, звісно, деякі вдалі сюжетні ходи, але розвинути їх авторці ще явно не під силу. Залишається тільки, як у різноманітних акціях і лотереях, побажати: «Спробуйте ще раз!», адже ж література – це теж така цікава гра...

Галя Вишняківна

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Історії, які оповідає Катерина Калитко, відбуваються у фантазійних просторах альтернативної...
Мар'яна Рубчак ・ Лютий 2017
Роман Богдана Бойчука багатий на поетичні образи. Він водночас надзвичайно чуттєвий (секс у ньому є...

Розділи рецензій