Редактор-упорядник Наталя Яковенко. Пилип Орлик: життя, політика, тексти. Матеріали Міжнародної наукової конференції «Ad fontes» до 300-річчя Бендерської конституції 1710 р.

Квітень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
301 переглядів

Київ, НаУКМА, 14–16 жовтня 2010
Київ: Університетське видавництво «Пульсари», 2011.

Розвідки з пера 23 авторів, прямо чи опосередковано присвячені життю та діяльності Пилипа Орлика, склали цікаву збірку, яка суттєво збагачує українську історіографію. У першій рубриці, присвяченій біографії українського гетьмана, Володимир Александрович представив графічні портрети однолітків Пилипа Орлика, Тетяна Люта здійснила генеалогічні дослідження Мазепиної родини, Оксана Прокоп’юк та Максим Яременко простежили початки кар’єри Пилипа Орлика в ролі катедрального писаря, Валентина Соболь проаналізувала цікаві відомості зі щоденника гетьмана-вигнанця за 1724 рік, Тетяна Таїрова-Яковлєва розглянула питання релігійности видатного представника Гетьманщини. З цих розвідок видно, що Орлик належав до ориґінального релігійного типажу інтелектуала Гетьманщини – зокрема, був добре обізнаний зі здобутками тодішньої теологічної науки та розрізняв обрядові відмінності різних помісних Церков від богословських доктрин.

У другій частині вміщенно матеріяли про інтелектуальний та культурний контекст життя Пилипа Орлика. Джована Броджі Беркоф представила розвідку про сакральне і світське весільне красномовство при дворі Івана Мазепи. Олена Дзюба розглянула наявність книжок Юстуса Ліпсія у бібліотеках могилянських професорів як джерело формування політичних поглядів Пилипа Орлика. Лариса Довга простежила послугування терміном «отчизна» у проповідях церковних інтелектуалів Київської митрополії другої половини XVII століття. Ярослав Затилюк проаналізував уявлення світської еліти часів Пилипа Орлика про предків «козацького малоросійського народу» та києво-руську спадщину. Ігор Захара представив дослідження про високий рівень викладання філософії у Києво-Могилянській Академії. Пьотр Кроль вивчив діяльність Орлика та сприймання конституції 1710 року в польській історіографії. Сергій Сєряков простежив перші модернізаційні зміни у Віленській єзуїтській академії у 1680‑х роках, тобто коли у ній навчався майбутній гетьман. Тереза Хинчевська-Хенель розглянула постать архієпископа Лазаря Барановича – одного з найпомітніших церковних інтелектуалів другої половини XVII століття. Сергій Плохій присвятив свою розвідку апокрифічній промові Павла Полуботка перед Пєтром І.

У наступній рубриці представлено розвідки про політичний контекст доби, зокрема Ірини Дмитришин про мазепинців на французькій службі, Олексія Сокирка стосовно діяльности Пилипа Орлика, що представлені у документах із фонду канцелярії генерал-адмірала Фьодора Апраксіна Російського державного архіву Військово-морського флоту, Володимира Пришляка про спільні сторінки біографій Орлика та Апостола. Пришляк до детальної історії стосунків між двома гетьманами додав неопублікований лист Данила Апостола до Алєксандра Мєншикова від 26 травня 1720 року з приводу листування Пилипа Орлика з кошовим отаманом і кримським ханом.

Прикінцеву частину збірки присвячено конституції 1710 року, зокрема Олександр Галенко виклав своє бачення джерел ідей Пилипа Орлика з перспективи степових політичних традицій, Віктор Горобець проаналізував модель Гетьманату за «Договорами та постановами» та висловив припущення щодо її життєздатности за сприятливих зовнішньополітичних обставин, Гарі Маркер на основі аналізу латинської термінології тексту «Pacta et Constitutiones» арґументував її належність до «середньовічних конституцій». Мирослав Трофимук повідомив про знайдення нових текстів конституції. Віталій Щербак проаналізував місце конституції 1710 року в українському державотворенні.

У додатках уміщено текст Джовані Маніскалко Базиле, з якого випливає, що договірною стороною у конституції 1710 року виступали Бог, шведський король, гетьман, генеральна старшина Гетьманщини та верхівка Війська Запорозького Низового. З такої перспективи бачення конституції, на нашу думку, відкривається можливість досліджувати «Договори та постанови» як проєкт «заповіту» між Богом та еміґраційною українською елітою, що зібралася у Бендерах.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій