Джудіт Герман. Психологічна травма та шлях до видужання. Наслідки насильства — від знущань у сім’ї до політичного терору

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
457 переглядів

Переклад з англійської Оксани Лизак, Оксани Наконечної, Олександра Шлапака
Львів: Видавництво Старого Лева, 2015.

Психіятриня, професорка Гарвардського університету, яка спеціялізується на терапії жертв насилля, Джудит Герман присвятила книжку вимірам психологічної травми та комплексному процесу видужання. Твір написано на основі двадцяти років досліджень посттравматичних розладів та клінічної практики авторки.

Починаючи з огляду розвитку феномена травми, Герман демонструє, що жвавість наукового інтересу та погляд на травматичний досвід підпорядковано політичному контексту. Від краху ілюзії непохитної мужности солдатів та руйнування стереотипу про неподільність жіночого досвіду й насилля книжка спрямовує увагу до усвідомлення цінности загальнолюдського. Не встановлюючи ієрархії, Герман висвітлює трагічність травматичного досвіду дітей, чоловіків та жінок. Зґвалтування та війна є взаємодоповнюваними соціяльними обрядами для жінок та чоловіків, і протягом тривалого часу їх розглядали як непроблематичні аспекти життя: зґвалтування не сприймали як неправомірну діяльність щодо жінки; стосовно чоловіка суспільство формувало образ безстрашного бійця, патріотизм та жорстокість якого унеможливлювали право на психологічну вразливість. Толерування емоційної відсторонености і неконтрольованої аґресії у чоловіків відбувається поруч із конструюванням істеричної слабкої жінки. Тоді як дитяча травма руйнує базові підвалини здорової особистости і діє як ерозія на життя людини, доки її буде ідентифіковано й поборено.

Другу частину книжки присвячено процесу видужання. Герман відкриває завісу кабінету терапевта й дає читачам змогу переконатись у значущості відносин, що складаються між ним і пацієнтом, у прагненні спільного результату. Послідовно та арґументовано книжка дає розуміння того, як важливо відновити базові складові особистости, що їх зруйнував травматичний досвід. Процес відновлення довіри, вузьких і широких сфер відповідальности й усвідомлення власної автономії стає платформою для повернення своєї значущости і здатности ухвалювати рішення. Головна мета терапії — сформувати нову ідентичність та повернути людині здатність підтримувати наявні соціяльні зв’язки й формувати нові, адже психологічна травма є потужним дезінтеґраційним чинником.

Книжка містить чимало ілюстративних історій, що уможливлюють чуттєве сприйняття професійної арґументації психіятрині. Авторка також порушує питання необхідности нової концепції, яка могла би кинути світло на синдром тривалої повторюваної травми, що є реалією сьогодення, — потреби в «новому діягностичному формулюванні, котре не обмежувалося б рамками простого посттравматичного стресового розладу».

Герман рухається між індивідуальним та суспільним рівнем, наголошуючи монолітність цих двох вимірів психологічної травми. Книжка має просвітницьку місію та закликає до відповідальности й незамовчування.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Відчуття втраченої батьківщини — одне з найяскравіше описаних у газеті. Переселенці міркують, що...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Опитані досить відверті в проговорюванні минулого, однак вони цензурують себе, коли йдеться про...

Розділи рецензій