Т. С. Еліот. Призначення критики

Вересень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
49 переглядів

Київ: Критика.

Час від часу, десь так раз на сто років, бажано, щоб з’явився критик, який міг би переглянути минуле нашої літератури й виставити постів і поезію в новому ладі. Це – завдання не революції, а перенаголошення. <...> І митець, і публіка мають свої обмеження. Кожна доба, кожний митець потребують інакшого сплаву, який перетворить метал на мистецтво; і кожне покоління воліє свій сплав понад кожний інший. Отож кожний новий майстер критики робить цінну послугу самим фактом, що його помилки відрізняються від попередніх. І чим довший буде ряд критиків, тим більше матимемо можливостей виправити ті помилки.

Т. С. Еліот, «Призначення поезії і призначення критики» (1933)

За радянських часів в Україні «махровий реакціонер», «клерикал» і «модерніст» Томас Стернз Еліот (1888–1965) був доволі небажаним автором, хоча цілковито замовчати творчість одного з найбільших поетів і критиків XX століття, нобелівського лавреата 1948 року, було неможливо. Кілька його віршів з’явилися в українських журналах іще в 60-х роках, проте до критики черга дійшла тільки тоді, коли дійшло до занепаду комунізму. Упорядник і редактор збірки вибраних праць Еліота Микола Рябчук робить спробу дати цілісне, хоча, звісно, не вичерпне уявлення про літературно-критичний та культурологічний доробок видатного американо-англійського письменника і мислителя. До неї ввійшли чотирнадцять історико-літературознавчих і теоретичних есеїв різного часу: «Традиція та індивідуальний талант» (1919), «Гамлет» (1919), «Функції літературної критики» (1923), «Шекспір і стоїцизм Сенеки» (1927), «Данте, “Пекло”» (1929), «Бодлер» (1930), «“Думки” Паскаля» (1931), «Релігія і література» (1935), «Музика поезії» (1942), «Класична література і літератор» (1942), «Соціяльна функція поезії» (1945), «Верґілій і християнський світ» (1951), «Симона Вейль, “Потреба закорінености”» (1951), «Політична література» (1955), а також ґрунтовна розвідка «Нотатки до визначення поняття культури» (1945, 1962). Більшість пропонованих текстів, що їх переклали Микола Рябчук, Максим Стріха, Костянтин Москалець, Олег Лишега, Віктор Морозов та інші знані перекладачі, друкується українською мовою вперше. Книжку супроводжують примітки, іменний покажчик і докладна передмова Григорія Грабовича «Повернення критика» (її газетну версію «Критика» надрукувала в попередньому числі), в якій досліджено засади Еліотової естетичної позиції на тлі його епохи.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Софія Ольжин ・ Грудень 2018
Роман південнокорейської письменниці Хан Канг постав із маленької історії «Плід моєї жінки»,...
Інна Булкіна ・ Лютий 2018
До збірника історика літератури, дослідника Срібного віку, професора Єврейського університету в...

Розділи рецензій