Сєрґей Карпов, Лаура Балето, Андрєй Пономарьов... . Причерноморье в Средние века. Выпуск 6

Червень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
132 переглядів

Москва–Санкт-Петербург: Алетейя, 2005.

Шостий випуск друкованого органу Лабораторії історії Візантії та Північного Причорномор’я історичного факультету Московського державного університету ім. Ломоносова відкриває стаття Сєрґея Карпова «Адміністративний устрій ґенуезької колонії у Трапезунді». Автор послідовно розглядає політичний статус трапезундської факторії ґенуезців, закріплені за нею, за умовами угод із Трапезундською імперією, права й території, статус та управління колонією з Ґенуї та умови обрання, затвердження, функціонування і зняття з посади консулів; нарешті, внутрішній устрій торгового поселення, склад і принципи функціонування місцевої адміністрації.

У статті італійської дослідниці Лаури Балето, надрукованій італійською, вивчається діяльність ґенуезьких нотарів у Причорномор’ї. Дослідниця здійснює загальний огляд питання, характеризує вивченість проблеми, оглядає втілені в життя проєкти з публікації документів ґенуезьких нотарів причорноморських міст.

Андрєй Пономарьов видає індекс до рукопису масарії (розрахункової книги) Кафи 1374 року. Дослідник надає ключ до власної електронної публікації джерела у вигляді цифрових фото аркушів рукопису у форматі «jpg», розміщених на сайті Лабораторії. Ця публікація, доступна кожному користувачеві інтернету, дає зацікавленим дослідникам змогу самостійно й, завдяки індексові, ефективно працювати з точною копією рукопису. Точна адреса публікації (автор не вказує її у збірці): www.hist.msu.ru/Labs/ByBSea/massaria_caffae_1374.htm.

Статтю Єлєни Ярової присвячено дослідженню генеалогії та геральдики ґенуезьких чиновників Криму за матеріялами кам’яних плит XIV–XV століття Кафи (Феодосія), Солдаї (Судак) та Чембало (Балаклава). Д. Вальков досліджує долю восьми ґенуезьких закладних плит XIV–XV століть, вивезених до Росії після того, як Кафу 1771 року під час російсько-турецької війни (1768–1774) захопили російські війська.

Андрєй Сазанов публікує результати дослідження так званого археологічного комплексу XIV століття, матеріяли якого, за публікацією єкатеринбурзької дослідниці Алли Романчук, тривалий час уважали за хронологічні індикатори XIV століття. Сазанов переконливо датує цей закритий комплекс першою половиною – серединою XIII століття, спростовуючи один із найсерйозніших доказів існування в XIV столітті Херсона як значного міста.

Роман Шукуров аналізує неопублікований уривок із твору «Географія» Хафіза Абру (помер 1430 року), де йдеться про певну «франкську» державу, володар якої є християнином, а окремі піддані напозір сповідують християнство, насправді залишаючися мусульманами. Дослідник переконливо доводить, що під крипто-мусульманами маються на увазі мешканці Трапезундської імперії, які, задля інтеґрації у візантійське суспільство, змушені були офіційно прийняти християнство, але й далі таємно дотримувалися ісламу.

В останній статті збірника І. Фоменко публікує план Константинополя з фондів відділу картографії Державного історичного музею, що його після пожежі 10–21 серпня 1782 року створив очевидець події та, ймовірно, представник російської дипломатичної місії в Стамбулі.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Опитані досить відверті в проговорюванні минулого, однак вони цензурують себе, коли йдеться про...
Інна Булкіна ・ Червень 2017
З одного боку, відлига і так звана «культурна дипломатія», що її західні попередники авторів книжки...

Розділи рецензій