Імануель Кант. Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як наука

Квітень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
280 переглядів

Київ: ППС-2002, 2005.

Пропоноване видання «Пролегоменів» є другою спробою українського наближення до Кантового тексту, плідно продовжуючи справу, яку 1930 року розпочав професор Іван Мірчук публікацією першого перекладу цієї праці німецького філософа. Втім, нинішнє видання одного з класичних Кантових творів може претендувати на статус «академічного перекладу». Тут дотримано всіх необхідних вимог до фахового видання філософської класики: є іменний і предметний покажчики, подано дві перші рецензії на «Критику чистого розуму», з якими Кант полемізує в «Пролегоменах», є докладні коментарі та примітки до традиційно утрудненого для розуміння Кантового тексту. Окремо слід сказати про ґрунтовну передмову перекладача праці Віталія Терлецького, що її можна розглядати як повноцінне дослідження твору німецького філософа. Терлецький оглядає історію створення «Пролегоменів», композицію твору, а також здійснює аналітичний виклад основних його положень і пояснює найпринциповіші терміни, завдяки чому передмову можна використати як матеріял для загального розуміння Кантової філософії, а не тільки цього конкретного тексту. На високу оцінку пропонований український варіянт «Пролегоменів» заслуговує ще й тому, що пан Терлецький зіставив чимало наявних фахових видань твору мовою ориґіналу (в тому числі в першодруці, а також у різних n-томниках Канта й академічних виданнях) і декілька перекладів. Це дало змогу врахувати всі можливі різночитання, а відтак дати українською найвідповідніший варіянт.

Утім, доводиться констатувати, що, попри всі переваги нинішнього перекладу, гармонії між філософією та філологією цілковито досягти таки не вдалося. Проте наразі йдеться не про класичну «літературність» і легкість викладу (при перекладі текстів Канта ці вимоги взагалі, мабуть, слід визнати недоречними), а про специфіку української мови німецького філософа. Як і більшість наших перекладачів філософських текстів, пан Терлецький має стійку пристрасть до неологізмів, архаїзмів і загалом рідковживаних слів. Для прикладу можна навести і «просвітничений», і «вистачально», і «чинення», і «переступні поняття», і «капарити», і навіть такий конструкт, як «кепсько пасувальними». Це трохи псує загальне позитивне враження від перекладу, хоча в жодному разі не применшує його інтелектуальної цінности.

Розділ: 
Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій