Наукові редактори видання Юрій Бєлоусов та Олег Мартиненко. Проблематика етнічного профайлінгу в діяльності поліції. Аналіз сучасної західної літератури

Лютий 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
161 переглядів

Львів: Астролябія, 2011.

Словосполучення «етнічний профайлінґ» донедавна було маловідомим поза вузьким колом зацікавлених осіб. Водночас, існування самого феномену, що його позначають цим химерним терміном, є очевидним для багатьох міських мешканців – поміж ними, звичайно, і безпосередньо до нього причетним. Особисто чув думку, висловлену на одному із семінарів представниками судової системи та правоохоронних органів: міліційний патруль недовго обиратиме об’єкт перевірки документів, якщо вибір – між кількома хлопцями «місцево-слов’янської зовнішности» та кількома вихідцями з Середньої Азії. Критерієм стане винятково «характерна» зовнішність «немісцевих», яких і перевірятимуть. І наскільки така практика вже є звичною – настільки ж незвичним для багатьох є не лише позначення її окремим терміном, а й той факт, що вона є незаконною і дискримінаційною.

Але спершу таки про термінологію. Збірник (фактично, антологія) «Проблематика етнічного профайлінґу в діяльності поліції», який побачив світ у рамках українсько-канадського проєкту «Розбудова демократії», –перша ґрунтовна публікація на цю тему в Україні. В ньому укладачі спробували представити українському читачеві підібрані уривки з основних текстів, які стосуються ганебної поліційної практики вибору «потенційних правопорушників» лише за ознакою «етнічної» зовнішности. Однак для цього їм передовсім довелося вибрати, який саме український варіянт ключового англомовного терміна взяти на використання. Раніше у нечисленних українських публікаціях використовували кальку з ethnic profiling – «етнічний профайлінґ», або ж «етнічне профілювання»; можна було зустріти також «расовий профайлінґ» (racial profiling), запозичений зі Сполучених Штатів – батьківщини прискіпливого розгляду цієї проблеми. Звідти ж – «расовий контроль ». Подекуди вживався чи не найкраще адаптований (але таки неоковирний, треба визнати) варіянт «етнічно-вибірковий підхід». Врешті-решт прижився найбільш «калькований» варіянт – «етнічний профайлінґ», хоча майже всі інші (подекуди взаємозамінно) можна зустріти у різних розділах антології.

Проте будь-який варіянт перекладу терміна потребує додаткового розкриття його змісту непідготовленому читачеві. Тож збірка починається саме із генези та основних дефініцій, яким присвячено її перший розділ. Тут окреслення того, що ж називають «етнічним профайлінґом», подано вже у вступі, що його написали наукові редактори видання Юрій Бєлоусов та Олег Мартиненко: «про етнічний профайлінґ ідеться тоді, коли етнічне походження є єдиним ідентифікаційним чинником, але його не використовують у сукупності з іншими ознаками підозрюваної особи» [с. 15]. Втім, раз у раз повертатися до означень доводиться й іншим авторам – і західним, і вітчизняним – у різних частинах «Проблематики». Наприклад, у другому розділі Володимир Яворський указує: про етнічний профайлінґ можна говорити тоді, коли з боку поліції «ідеться про розбіжність у поводженні, повністю або частково спричинену етнічними або релігійними критеріями, що ставить питання про застосування антидискримінаційних норм» [119].

Другий і третій розділи присвячено, відповідно, сучасним дослідженням етнічного профайлінґу і способам протидії цьому явищу. Можна ще раз поспівчувати укладачам: вони мали перед собою величезний масив правничих та аналітичних текстів, які почали накопичуватися у західній літературі від 1970-х років, коли етнічний профайлінґ було визнано однією із системних проблем поліціювання. Частина обраних текстів стосується проблеми етнічного профайлінґу в різних її аспектах, і укладачі антології вирішили розбити їх на кілька частин для використання у різних розділах збірки – рішення, яке є логічним, але не спрощує користування виданням.

Взагалі, «Проблематика» у жодному разі не є«легким читанням». І навіть не через труднощі перекладу (хоча подекуди перекладацькі огріхи таки ускладнюють сприйняття). Це – передовсім видання для тих, хто безпосередньо має справу із проявами дискримінаційних поліційних практик: чи як кримінолог, чи як працівник правоохоронних органів, а чи як правозахисник. Сприйняття у місцевому контексті матеріялу, накопиченого у країнах Північної Америки та Західної Европи, дещо полегшують тексти-«містки» українських експертів – Володимира Яворського, Дениса Кобзіна та В’ячеслава Якубенка. Вони вміщують аналіз етнічного профайлінґу в український контекст, «наближаючи» проблематику видання до українського читача нагадуваннями про операції «Міґрант», судову справу В’ячеслава Манукяна проти харківської міліції, випадки масово-дискримінаційного дактилоскопіювання ромів та відсутність антидискримінаційного законодавства.

Можливо, саме «прикладне» спрямування «Проблематики» залишає поза увагою глибинно-історичний аспект етнічного профілювання. У деяких текстах антології вказано на початок обговорення проблематики цього явища в США у 1970-х роках. Однак початок застосування етнічно-дискримінаційного підходу деякі західні автори простежують набагато глибше, намагаючись, для протистояння цій системній проблемі, віднайти її коріння. Для Сполучених Штатів деякі дослідники вважають рушійною силою расизм, замішаний на рабстві: Карен Ґловер у книжці «Расовий профайлінґ: дослідження, расизм та опір» указує на практику «рабських патрулів», які відстежували пересування афроамериканців без супроводу, і вказує на виведення історії дискримінаційного поліціювання від XVII століття. Майкл Роуе, аналізуючи корені етнічного профайлінґу у Великій Британії, доходить висновку, що він спирався на біологізаторське «расове мислення», яке розвинулося завдяки імперським практикам у колоніях та застосовувалося у метрополії для пояснення соціяльних негараздів в умовах жорсткого класового суспільства. Про це він згадує у праці «Поліціювання, раса та расизм», уривок із якої вміщено у антології.

Логічно було б очікувати, що в Україні, де збірка «Проблематика» є лише першим, пробним каменем у дослідженні та аналізі явища, автори котроїсь із наступних публікацій зосередяться на поточному стані та коренях тутешніх практик етнічного профайлінґу. Системне його дослідження дотепер іще не проводили в жодному українському місті. Віднаходження та пояснення початкових рушійних чинників етнічного профайлінґу через расизм, закорінений у работоргівлю чи імперські практики, у випадку України не видається доречним. Насмілюся висунути робочу гіпотезу, за якою теперішнє застосування етнічного профайлінґу українськими органами внутрішніх справ зумовлюють передовсім два чинники: системна корумпованість силових структур і настанова на постійне поліпшення показників «боротьби із нелеґальною міґрацією». Можна припустити, що прикордонне – щодо розширеного ЕС – становище України і тиск на неї з боку Евросоюзу в міґраційних питаннях відіграли дуже важливу роль у становленні системного «етнічного профайлінґу по-українськи». Однак ця гіпотеза, як і багато інших проблем і питань, іще чекають на своїх дослідників і на наступні видання (у тому числі й місцеві дослідження).

Не можна також не зауважити сумного моменту. Третій розділ антології містить тексти, присвячені зразкам механізмів цивільного контролю за правоохоронними органами та взаємодії поліції та населення. Від часу, коли збірку готували до публікації, українське поліціювання вочевидь рухалося у напрямку, протилежному цим зразкам. Переконатись у цьому нескладно, знаючи про зміни у діяльності наукових редакторів «Проблематики». На момент її укладення пан Бєлоусов обіймав посаду помічника міністра внутрішніх справ України із дотримання прав людини, тоді як пан Мартиненко очолював відповідне Управління моніторинґу дотримання прав людини у діяльності МВС України. Відтоді Управління було розігнано, посади помічників міністра із дотримання прав людини – скасовано, а панове Бєлоусов та Мартиненко провадять далі важливу правозахисну діяльність, впроваджуючи згадані механізми цивільного контролю за МВС, уже в неурядовій сфері. Втім, такі тенденції стосуються набагато ширшого спектру тем, аніж поданий у «Проблематиці етнічного профайлінґу».

Максим Буткевич

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Аврамчук ・ Грудень 2017
Суспільний резонанс теми польського руху «Солідарність» зміцнюється неоднозначністю...
Дмитро Шевчук ・ Квітень 2017
Видання має на меті цілісно представити історію розвитку астрономії на українських землях. Однак...

Розділи рецензій