Януш Корчак. Право на повагу. Вибрані твори

Вересень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
335 переглядів

Упорядник Ірина Ковальчук. Переклад Ірини Ковальчук, Богдани Матіяш, Роксоляни Свято
Київ: Дух і Літера, 2012.

Книжка вибраних творів Януша Корчака «Право на повагу», що увінчує цілу низку українських перекладів праць самого Корчака і про Корчака, які побачили світ завдяки видавництву «Дух і Літера», вкотре доводить, що у величезному доробку леґендарного лікаря, педагога та письменника ці три його іпостасі неможливо розмежувати. Ба більше: філософія його спостережень про дитячий світ, її позачасова цінність народжується саме на перетині багатогранних знань і вміння донести їх до читача – у формі чи то дидактичного трактату, чи то своєрідної містифікації – інтимного щоденника школяра, чи традиційної короткої прози.

Центральний текст книжки – це, безумовно, маніфест «Право дитини на повагу». Дитина мала, слабка, матеріяльно залежна, наївна, та пропри це вона вже є людиною, а не істотою, що колись перетвориться на людину. А як бути дорослим, які не в змозі дати раду стихії дитячої юрби (ситуація, з якою Корчак стикався повсякчас, працюючи в сиротинцях)? Найперше – не намагатися підпорядкувати дітей одному взірцеві, це все одно не вдасться. Не намагатися здаватися в очах дітей «святими» – адже це гра міченими картами. Зрештою, тверезо усвідомлювати, що «дурників серед дітлахів стільки же, скільки й серед дорослих», тож радше боротися з власними вадами, а не з дітьми. Наступні тексти запрошують зануритися у дитячий світ, поглянути на нього «з іншого боку барикад». Пузеня – головний герой оповідки-нарису про новонародженого малюка, перші тижні життя, спілкування з батьками та розглядання навколишнього світу. «Нещасливий тиждень» описує повсякденне життя школяра Стася, сповнене суперечок із батьками, навчальних перевірок, битв за добрі оцінки та спілкування з друзями. Протагоніст іншого тексту – «Сповідь метелика» – також школяр, але цього разу його любовні зізнання, звіти про прочитані книжки, роздуми про сенс життя, перекази еротичних снів викладено як щоденникові записи (у яких, до речі, цілком очевидні автобіографічні мотиви).

Фінальній порції малої прози (оповіданню «Франек» та вибраному з циклу «Палестинські оповідання») передують «Виховні моменти» – дидактична робота, у якій Корчак формулює наріжну проблему педагогіки: чи можливо за характером та поведінкою дитини передбачити її майбутнє? чи поширюються медичні методики діягностування на педагогіку? Однозначної відповіді Корчак не дає, та запевняє: «Інтернат і школа – територія досліджень». Хоч як важко «фотографувати словами, що маєш перед очима», але робити це треба. Й ніби на підтвердження цієї тези тут-таки наведено текст «Міхалувка (з нотаток вихователя)», з якого виринають дитячі мікроісторії та промовисті діялоги малих філософів, той «фольклор», що перевершує найдивакуватіші фантазії найвигадливішого письменника.

Очевидно, що створення українських версій Корчакових текстів – живих, по-дитячому автентичних, насичених прямими й непрямими цитатами, вимагало від перекладачок Ірини Ковальчук, Богдани Матіяш та Роксоляни Свято неабияких знань польської класики, навичок побутової мови і суто материнської терплячости. І результат їхньої роботи навряд чи можна переоцінити. Ще одна принада видання – передмова €«“А було це так...”: факти і кілька фантазій із життя Януша Корчака». Її авторка Маріанна Кіяновська, відмовившись від переказу добре відомого, йде шляхом освоєння «проблемних територій»: міркує про суміш єврейської та польської ідентичностей; болісне і водночас надзвичайно плідне змагання медицини, педагогіки та літератури в житті Корчака. Нарешті, оповідає про Стефанію Вільчинську, роль якої в житті педагога-реформатора незаперечна («Корчак (насамперед як педагог) прожив би зовсім інше життя, якби поруч із ним не було цієї, без перебільшення, видатної жінки»), проте досі висвітлювана лише побіжно.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Грудень 2017
Питання етики, її співвідношення з політикою, сутність етосу і ціннісні засади існування людської...

Розділи рецензій