Ця збірка наукових праць є результатом українсько-білоруського дослідницького проєкту 2006–2007 років, присвяченого можливості використання концепції публічности як засобу вивчення своєрідности постсоціялістичного розвитку в Білорусі та Україні.
Одним із завдань дослідників було окреслити перспективи адекватного вивчення пострадянської публічности. Редактор книжки виокремлює три основні чинники, що визначали суть такої перспективи: уникати надмірної теоретизації, яка раз і назавжди встановила би, що таке публічність; уникати гіперполітизації феномена публічности; усвідомлювати, що функціонування публічної сфери пов’язане з напрацюванням особливого реєстру соціяльного знання, який робить можливим суспільну рефлексивність. Такі мотиви виокремлено на основі аналітичних розвідок українських і білоруських дослідників.
Збірка складається з двох частин. У першій – «Публічна сфера: суспільство і політика» – подано статті українських авторів: зокрема, Анатолія Єрмоленка про публічний дискурс як чинник соціяльної інтеґрації в сучасному суспільстві, Сергія Пролєєва та Вікторії Шамрай про феномен кланово-корпоративного суспільства, Віктора Степаненка про проблеми трансформації політичної публічности в Україні в 2000-х роках, Романа Кобця про феномен «інтимізації публічности» на пострадянському просторі.
Друга частина книжки – «Аспекти медіятизації публічности» – це розвідки білоруських дослідників: Маріна Соколова досліджує інтернет як політичну публічну сферу, Вєроніка Фурс розглядає публічне і приватне в білоруському медія-дискурсі, Віктор Мартіновіч аналізує роль незалежних мас-медія в конструюванні альтернативної соціяльної реальности, Ольга Шпарага здійснює спробу визначити демократичний потенціял культурних практик, Анатолій Паньковський досліджує проблему смислових, інтелектуальних проєкцій інституційних відносин на сцені експертної діяльности, звертаючись передусім до досвіду Білорусі.
Долучіться до дискусії!