Борис Франкел. Постіндустріальні утопісти

Лютий 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
127 переглядів

Київ: Ніка-Центр, 2005.

Перше видання цієї книжки з’явилося 1987 року. Аналізуючи сучасні утопії, автор намагається відповісти на запитання «Чи справді ми входимо у постіндустріяльне суспільство і яке воно?». Аналізуючи ключові моменти (соціяльне забезпечення, оборонна політика, культурний розвиток) постіндустріяльних проєктів Рудолфа Баро, Андре Ґорца, Барі Джонса та Олвіна Тофлера, провідний західний соціолог Борис Франкел дає їм оцінку на основі трьох критеріїв: універсальність цінностей, на які спиратиметься майбутнє суспільство; внутрішня несуперечливість образів майбутнього суспільства; наявність і реалістичність стратегій утілення їхніх проєктів у життя.

Книжка є не оглядом праць названих авторів, а радше захистом власне утопічної думки, зважаючи на технологічні можливості ХХІ століття. Аналізуючи здійсненність і бажаність альтернативних соціяльно-економічних прогнозів, автор ставить низку запитань до розглянутих проєктів:

– якого значення постіндустріяльні теоретики надають плануванню, позадержавним організаціям, кооперативам, неофіційній праці, децентралізованому виробництву? як забезпечуються програми ґарантованого мінімального доходу? наскільки враховано феміністську критику наявних економічних практик і процедур соціяльного забезпечення? (економічний блок);

– чи можливо очистити постіндустріяльне суспільство від великих військово-індустріяльних комплексів? чи є альтернативна система оборони технологічно можливою за умови децентралізації та відповідних технологій? (оборона та військова безпека);

– чи збільшує нова технологія кількість людей, які працюють удома, і який вплив це матиме на структуру сім’ї, ґендерних ролей тощо? чи можливо мати універсальні цінності без централізованих державних інституцій? чи зможуть соціялістичний плюралізм і демократія на місцях вижити без державного планування, національного суверенітету й культурних інституцій, що репродукують немістечкові цінності? (культурно-політичний блок).

Зосередившися на різних школах постіндустріяльної думки (вісниках потенційно вільних суспільних відносин та інституцій?), Борис Франкел робить спроби спрогнозувати можливі шляхи розвитку подій, аналізує стратегічні помилки лівих партій, антикапіталістичних рухів соціялістичного табору та намагається довести тезу, що «завдяки науці утопія стала здійснимою, а суспільна наука завдяки утопії – цілеспрямованою».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Грудень 2017
Книжка представляє результати дослідження феномену гібридної війни Росії проти України, що його...
Олена Дядікова ・ Червень 2017
Процес відновлення довіри, вузьких і широких сфер відповідальности й усвідомлення власної автономії...

Розділи рецензій