Кшиштоф Помян. Порядок часу

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
89 переглядів

Переклад з французької, післямова і примітки Сергія Йосипенка
Київ: Український Центр духовної культури, 2008.

Охопити час у всій його невловності й незворотності, осмислити темпоральну архітектуру історії намагався не один філософ і не лише філософ. Тож і сучасний польсько-французький історик Кшиштоф Помян ішов торованим шляхом, систематизуючи знання багатьох попередників і відкриваючи нові перспективи філософії історії. А предметом його фундаментального дослідження стала не ідея часу, а сам час, як його препарує як історіософія, так і теологія, фізика, біологія, палеонтологія, психологія, лінґвістика, герменевтика тощо. Кожен розділ книжки – компактна і водночас містка наукова стаття; всі ці тексти спершу автор писав для італійської «Енциклопедії Ейнауді».

Помян упорядкував час, простеживши його зв’язок із усесвітньою історією та історією глибоко суб’єктивною, на рівні індивідуального переживання реальности. Автор наголошує, що минуле, теперішнє та майбутнє світу не може бути компетенцією самої хронософії, тому тут не можна обійтися без допомоги інших наукових дисциплін, а також мистецтва. До слова, до XVII століття й історію вважали якраз мистецтвом, не наукою. Величезний перелік мислителів, працями яких видатний історик послуговується в своїй книжці, вражає не менше, ніж те, що проштудіював їх Помян мовою ориґіналу. Св. Тома Аквінський, Джорджо Вазарі, Ібн Халдун, Рене Том, Карл Маркс, Вільгельм фон Гумбольдт, Арнольд Тойнбі, Люсьєн Февр, Фернан Бродель, Кльод Лєві-Строс, Анрі Пуанкаре – у книжці ніби точиться дискусія між найвидатнішими умами людства, між минулим, сучасним і прийдешнім. Можна із великою втіхою сконстатувати: в цей спосіб авторові опанувати час вдалося.

Ґрандіозне Помянове дослідження наскрізь просякнуте екзистенційними питаннями, найпростіше з яких: що таке час і хто дав йому чітке і правильне означення. Наприклад, Анрі Берґсон свої пошуки відповіді підсумовує лаконічно: або час є винаходом, або нічим. Натомість Альберт Айнштайн у висновках відносно виваженіший: нема часу філософів, існує тільки психологічний час, відмінний від часу фізиків, отже, свідомість і годинники, все. Помян також дошукується спрямування часу, чи воно визначене раз і назавжди, чи не є постійним. Коли Генрі Мельберґ розглянув фундаментальні фізичні теорії, то виявилося, що вони не містять жодного закону, який надавав би часові незворотного напрямку, отож, стріли часу немає. Якщо і так, то куди прямує людська історія і її час, чи можливо, що ці речі не піддаються раціональній логіці й тут немає місця впорядкованій системі, попри те, що сама назва книжки стверджує протилежне? Дискусія несподівано дістає дуже цікаве продовження у післямові Сергія Йосипенка. Семантику історичних часів роз’яснює перекладач, доводячи: суб’єктивна свідомість часу стає моделлю самої історії, промовляють не факти, а їх інтерпретації.

Розділ: 
Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій