Боґуслав Бакула (наук. ред.). Porównanie jako dowód. Polsko-ukraińskie relacje kulturalne, literackie, historyczne 1890–1999

Вересень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
107 переглядів

Poznań: Wydawnictwo Naukowe UAM, 2001.

Університет імені Адама Міцкевича у Познані випустив під науковою редакцією Боґуслава Бакули книжку «Порівняння як доказ» збірку матеріалів наукової конференції, в якій брали участь науковці зі Львівського університету, Києво-Могилянської Академії та Познанського університету.

В першому розділі, присвяченому питанням методології й історії, вміщено доповіді про українсько-польські історичні та політичні зв’язки у XX столітті: Михайло Гнатюк на матеріалі літературно-критичних робіт Станіслава Бжозовського й Михайла Рудницького порівнює тогочасні літературні концепції у Польщі та Україні, Володимир Микитюк розглядає українську католицьку критику міжвоєнного десятиліття, Марек Фіґура аналізу висвітлення польсько-українських стосунків у галицькій польській пресі 1918 року. Микола Рябчук зупиняє увагу на проблемі «кросової» ксенофобії, а Боґуслав Бакула на підставі громадської діяльності й публіцистики Івана Лисяка-Рудницького та Юліуша Мєрошевського досліджує моделі й практику польсько-українського діалогу, що точився у колах, близьких до паризького часопису «Культура».

У другому, присвяченому драмі й театру, вміщено роботу Миколи Ільницького, в якій порівнюється візія національного «воскресіння» у «Весіллі» Станіслава Висп’янського й у «Сні української ночі» Василя Пачовського; Богдан Козак порівнює театральну етику Леся Курбаса та Юліуша Остерви, а Марта Карасінська досліджує різноманітні аспекти театральної творчості Станіслави Висоцької, Леона Шіллера й Леся Курбаса.

Третій розділ присвячено поезії. Ватерій Корнійчук зіставляє творчість Івана Франка та Яна Каспровича; Алла Татаренко аналізує діалог культур у творчості Юзефа Лободовського.

В четвертому розділі, де зібрано статті про кіномистецтво та музику, Лариса Брюховецька розглядає «кінематографічні перетини» Польщі з Україною, Доброхна Даберт аналізує українські мотиви у польському кіно, Анна Руда досліджує історію польсько-українських музичних контактів.

У п’ятій частині збірки, присвяченій «львівському міфові» в польській культурі, Доброхна Даберт розповідає про кінематографічне життя Львова в 30-х роках. Боґуслав Бакула оглядає науково-артистичний світ львівської «кнайпи» у той самий період, а Ришард К. Пшибильський відчитує культуру Львова як текст.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Боронь ・ Квітень 2019
Карпінчук переконливо відновлює науковий «ландшафт», у якому працював Новицький. Продуманою і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Березень 2019
Культуролог і доктор мистецтвознавства Андрій Пучков є автором численних книжок з...

Розділи рецензій