Упорядники: Ганс Ріхард Бріттнахер, Інга Штефан, Євгенія Волощук, Олександр Чертенко. Понад кордонами. Студії німецькомовної літератури. Випуск 3: Центральні землі — коронні землі — межові землі

Серпень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
222 переглядів

Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2013.

Третій випуск альманаху «Понад кордонами» є черговою ланкою в дослідженні «літературної топографії». Випуск презентує матеріяли конференції, що її провели спільно Центр германістики Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України й Інститут германської та нідерландської філології Вільного університету міста Берліна. Від першої конференції «Пізнавати кордони — переступати кордони — долати кордони», яку провели ті ж співорганізатори, через другу «Кордони без місць — місця без кордонів» триває дослідження і дескрипції/фіксації літературних просторів, а також розмаїтих трансґресивних практик у різномовних гетерогенних дискурсах.

Обрана для обкладинки видання картина Пауля Клеє «Hauptweg und Nebenwege» («Маґістраль і бічні шляхи») віддзеркалює те складне переплетення ідей і тем, що, водночас диференціюючи, з’єднують у ціле численних авторів і їхні твори, представлені в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних (німецьких, польських, російських) дослідників. Перспективне псевдомозаїчне зображення, що балансує на межі чистих і землистих контрастних кольорів і вливається у віддалену «шпенґлерівську» блакить, відкриває й осмислює територіяльність у її полімодальній сутності: центр — перехід — помежів’я, метрополія — переїзд — колонія, видобуток — перерозподіл — концентрація, чіткість — розподібнення — нерозбірливість.

Дослідники вивчають феноменологію літературного топосу в декількох вимірах: це часова тяглість трансформацій крізь кілька століть; це зміна локацій переважно на території Европи; це мутації ключових персонажів та образів, що стають своєрідними «точками концентрації» змін та індикаторами трансформації складних історико-культурних змін; це ново(пере)відкриття літературного краєзнавства і на рівні наскрізних ідей в літературній творчості, і як дескрипція недослідженого. Власне, альманах — це результат приблизного картографування, де системи координат плинні, накладаються одна на одну, працюють за принципом комплементарности й часом вилучення.

Збір «літературних спостережень» є формою мандрівки, геодезії та розважального путівника: неможливо встановити істинність чи повноту картини без того, щоб не визнати відмову від фактів, назв чи імен, що залишаються за межею названого. В умовах неповноти попереднього знання, полімодальности погляду, «заборони», витіснення не лише окремих одиниць, а й пластів знання, будь-яке дослідження буде лише наближенням, а неосяжність матеріялу — запорукою його тривалого майбутнього розвитку — доки трапиться черговий епістемологічний поворот, що вимагатиме ревізії інтелектуального архіву. Збірник у цьому сенсі — це не «вирок», а форма закріплення наявної проблеми пізнання.

Поділ цілого на частини в будь-якому випадку є умовністю: навіть чітко розподібнені множини мають потенціял до встановлення зв’язків усередині конґломерату, нехтуючи бажанням інстанції, що ініціює поділ, — із цього виростають постмодерністська бібліотека з необов’язковим читачем та ризоматичний лабіринт, укритий траєкторіями, перепрокладеними шляхами, глухими кутами, точками концентрації смислів чи ослабленнями смислових полів. Однак акт членування, систематизації, групування демонструє стратегію відбору та погляду. Тому збірник, окрім широкого поля фактографії, оптичних стратегій, фіксації метаморфоз, пропонує цілком визначений погляд на сутність літературного конструювання ландшафтів.

Від «героїв без місць і перетиначів кордонів» (перша частина альманаху), де в статтях Ганса Ричарда Бритнахера, Інґи Штефан та Євгенії Волощук розглянуто графа Дракулу та Медею як концентровані вирази трансґресії, доповнені фігурою репортера, збірник розвиває ідею накопичення, нашарування, територіяльно зумовленого розташування дискурсів / ідей / образів. Через другу частину збірника («Літературні анклави та літературні кордони») з дописами Петра Рихла про буковинський літературний топос, Тамари Кудрявцевої — про літературний ландшафт Ліхтенштайну; третю — «Літературні проекції східного кордону Європи» — з роботами Тимофія Гавриліва («Галіція» Йозефа Рота й «Галісія» Інґеборґ Бахман) і Марека Якубова про особливості прози Анджея Стасюка, аналіз феномену наближається до бачення Европи як центру та межового простору. Четверта й п’ята частини збірника вивчають феноменологію топографічно-літературної централізації (Анна Пастушка, Беньямін Ланґер, Йоланда Пациняк) та способи літераризації кордону (Олександр Чертенко, Анна Моргачова). Фінал, шоста частина, — це проникнення у феноменології трансґресії без порушення, пересування без подолання кордону: своєрідний аналіз кровотоків територій — транспортних метаморфоз (Олександра Григоренко).

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Липень 2016
Основу української прозової частини останнього випуску часопису «Кур’єр Кривбасу» за 2015 рік...
・ Червень 2016
«ЖНИВА: Статті на пошану Григорія Грабовича до його сімдесятиріччя» стали 32–33 томом часопису...

Розділи рецензій