Упорядники Ганс Ріхард Бріттнахер, Євгенія Волощук, Олександр Чертенко. Понад кордонами. Студії німецькомовної літератури. Випуск 1: Пізнавати кордони – переступати кордони – долати кордони

Квітень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
118 переглядів

Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011.

Інтерпретуючи назву першого випуску збірки, один з упорядників, професор Ганс Рихард Бритнахер пише про потрійний повтор як прийом, спрямований на знецінення кордону. Однак у потрійності з дієсловами «пізнавати – переступати – долати» прочитується не тільки інтенція зняття через осмислення, а й спроба осягнути кордон заради нього самого, простежити його лінію, дати їй ім’я. У такий спосіб стають видимими власні межі, й навіть межі літератури: у її перекладі, в інтерпретації чи презентації. Напевно, центральною в цьому контексті стала стаття Євгенії Волощук «Той, хто торував шляхи понад кордонами: Дмитро Затонський як культурний феномен». Знаний літературознавець, критик, академік Затонський (1922–2009) у цій статті не просто головний персонаж, чия наукова й творча біографія пов’язані з прагненням розширити наявні кордони в українському, а раніше в радянському культурно-політичному полі – саме часопис «Вікно в світ», заснований Дмитром Затонським у 1998 році, став імпульсом до видання збірки «Понад кордонами. Студії німецькомовної літератури» Центру германістики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. І саме пам’яті Дмитра Затонського була присвячена німецько-українська конференція у вересні 2009 року, тексти якої зібрані у випуску «Пізнавати кордони – переступати кордони – долати кордони».

Ці три «прикордонних» дієслова виявляють різні підходи до феномену кордону – рефлексивний, як у Вібке Амтор у статті, присвяченій психофізіології порогу у Вальтера Беньяміна; у Тимофія Гавриліва в тексті «Подорож до джерел себе: “Голоси Маракеша” Еліаса Канетті» або в статті Олександра Чертенка про метафору Берлінського муру; інший підхід – трансґресивний, описаний у текстах Марини Мирошниченко про поетику роману «Розбійник» марґінала Роберта Вальзера, та в Ірмели фон дер Лює, яка пише про вихід за просторові й тілесні межі у біографії актора й міґранта Александра Ґранаха.

Майже універсальна й придатна для варіятивного тлумачення метафорика кордону (німецьке слово «Grenze» українською перекладається не тільки як «кордон», а й як «межа») представлена авторами у тісно взаємопов’язаних вимірах геополітичного, біографічного, соціяльного. Петер Шпренґель у статті про позиціювання щодо Другої світової війни Ґергарда Гауптмана описує перехід від внутрішньої еміґрації письменника до вписаности в канон літератури часів націонал-соціялізму. Цей перехід неминуче лишає відбиток на сьогоднішньому прочитанні автора, прокреслюючи нові межі – цього разу рецептивні.

У реґіонах «геокультурного пограниччя», згадуваних Миколою Жулинським у передмові до збірки, як відомо, найсприятливіші умови для культурної взаємодії. Петро Рихло розкриває особливості художньо-естетичного діялогу німецькомовних письменників Праги та Буковини. Водночас Ганс Рихард Бритнахер звертається до протилежного явища – цілковитої ізольованости культурної спільноти ромів серед власних «співвітчизників». Автор намагається викрити колоніяльну стратегію позірного зближення з екзотизованою циганською культурою через медії.

Драматургічна витриманість збірки «Понад кордонами», сформована різноплановими й контроверсійними поглядами на поняття кордону, і, разом з тим, сама збірка як медіюм міжнародної наукової співпраці витворюють простір для рефлексії ролі сучасних літераторів, перекладачів і дослідників у перетворенні культурного, соціяльного та політичного полів і переозначенні кордонів між ними.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...
Катерина Девдера ・ Серпень 2016
Нове видання есеїв Віри Агеєвої, однієї з провідних дослідниць української літератури ХХ століття...

Розділи рецензій