Лариса Нагорна. Політична мова і мовна політика. Діапазон можливостей політичної лінгвістики

Лютий 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
234 переглядів

Київ: Світогляд, 2005.

Роботу зосереджено навколо чотирьох тем (кожній із яких відповідає окремий розділ): «шляхи самоствердження» політичної лінґвістики; «політична мова в системі комунікаційних зв’язків»; «мовно-лінґвістичні аспекти проблем ідентичности і націєтворення»; «мовна політика і мовно-культурний діялог». Проте змістовність роботи, попри розмаїття імен і посилань, викликає деякі застереження. Скажімо, в контексті викладу етапів історичного розвитку політичної лінґвістики не охоплено важливу проблематику макролінґвістичного рівня (хіба що побіжно декілька разів згадано фон Гумбольдта й Олександра Потебню), яскраво тематизовану в роботах засновників «психології народів» (Морица Лазаруса, Геймана Штейнталя, Вільгельма Вундта, Карла Фослера, Олександра Потебні) і спрямовану на вивчення процесів взаємовизначення нації та мови. Не залучено до аналізу добре відомі дослідження (у тому числі й останніх років) іноземних фахівців саме в галузі політичної лінґвістики, зокрема Андре Табуре-Келера, зосереджені на питаннях етнічної ідентичности й мови; Патрика Серіо, присвячені радянському політичному дискурсові; Джона Янґа, центровані навколо аналізу тоталітарної мови; Юрія Лєвіна, дослідника тоталітарного дискурсу і, зокрема, його субдискурсу «гасел»; Пітера Традґіла, Роналда Інґлгарта і Марґарет Вудвард, що аналізують питання мовних конфліктів у політичному контексті; Робін Т. Лакоф, однієї з найактивніших дослідниць, яка вивчає співвіднесеність мовних процесів і політичної влади, владних конфліктів у ґендерному аспекті. Навіть давно перекладений Уріель Вайнрайх (зі своїм «мова – це діялект, котрий має армію і флот»), на жаль, не потрапив до поля зору дослідниці.

По прочитанні складається враження, що запропоновані в авторки положення ґрунтуються на десяти-двадцяти-і-більше-річної-давности тезах (за винятком тих, що є узагальненням українських досліджень останніх десяти років). Деякі моменти, як видається, досить бездоказові, як-от «внаслідок символізації суспільної функції мови її роль впродовж усієї історії людства була швидше роз’єднуючою, ніж об’єднуючою». Таки бажано було би висувати категоричні твердження – на кшталт «глобальна інформатизація, з одного боку, тягне за собою уніфікацію масової свідомості, а з другого – розхитує національну ідентичність» або «“помаранчева революція” розвивалася за законами моди і своєрідного “драйву”» – із опертям на емпіричні дані та відповідні дослідження. Те саме стосується і виснування, на підставі розробок Сеймура М. Ліпсета, характеристик ціннісних орієнтацій українського населення загалом; викликають застереження репрезентативність і валідність даних, використаних як підґрунтя. І водночас випущено з-під уваги опубліковані в останні роки роботи Валерія Хмелька, безпосередньо присвячені аналізові мовно-етнічних характеристик і політичних орієнтацій населення України.

Безумовно, охоплене коло тем становить чималий простір для плідних дискусій; але наразі формат монографії справляє враження радше не структурованого аналізу проблем політичної лінґвістики в маніфестованому контексті («політична мова і мова політики»), а зібрання «цікавих думок з приводу» авторитетних фахівців (тоді як арґумент авторитету, до речі, вважали за неадекватний уже в середньовіччі), із некритичним перенесенням їхніх ідей на українські реалії, загальниками, екскурсами в історію ґештальтпсихології та соціолінґвістики (навіщо?); і за цим, на жаль, втрачено власну думку авторки. Тим більше, що в роботі є цікаві параграфи (наприклад, «українська мова: доля і статус» та матеріяли, що стосуються радянського й пострадянського політичного дискурсу) й теми, котрі, за умови спеціяльних студій, можуть становити основу ориґінального (і не одного) дослiдження.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

В'ячеслав Левицький ・ Березень 2016
Ландшафт мови і мова ландшафту є головними темами збірки Юлії Стахівської. Сорок п’ять віршів...
В'ячеслав Левицький ・ Липень 2015
У центрі уваги Трач перебуває понад вісімсот гасел, що їх розглянуто в межах українського...

Розділи рецензій