Линор Горалик. Полая женщина: Мир Барби изнутри и снаружи

Березень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
158 переглядів

Москва: Новое литературное обозрение, 2005.

Кожен розділ книжки Лінор Ґоралік спростовує її назву: Барбі виявляється аж ніяк не порожньою. Наповнена соціокультурними значеннями, вона зі звичайнісінької іграшки переростає в «дзеркало західної цивілізації». Феномен Барбі розглянуто з позиції культурної антропології й аналізу дискурсу. Авторка розпочинає книжку з екскурсу в історію ляльки, який показує, що нічого нового творці Барбі не вигадали. Винахід компанії «Мател» полягає у вдалому поєднанні давно відомих рис, мотивів і тенденцій. Світ Барбі зсередини подано в розгорнутій картині змін зовнішности ляльки протягом 46 років існування, аналізу її атрибутів – аксесуарів, професій, приятельок. Особливу увагу (напевно, у зв’язку з нещодавнім «розлученням») зосереджено на стосунках Барбі й Кена. Зовнішній світ – це міти і стереотипи, пов’язані з найвідомішою лялькою минулого століття, що стосуються проблем виховання, зокрема ґендерного, моди, сексу, колекціонування, мистецтва. Окремий розділ присвячено долі Барбі в Росії, специфічно російським особливостям сприйняття і стереотипам.

Світ зсередини й іззовні, історію ляльки та дискурсу про неї розглянуто досить повно. Однак постає запитання, чи можна назвати таку книжку дослідженням. Чимало тверджень, що їх авторка подає аксіоматично, викликають застереження. Наприклад: «Тварини знають тільки один спосіб створювати собі подібних; у нас же є глина, пластик, скло і власна уява»; або «Будь-які спроби звинуватити виробника іграшок у накиданні дітям ґендерних стереотипів такі ж наївні, як і спроба впевнено стверджувати, що яйце з’явилося раніше від курки». Ґоралік сама нерідко вдається до таких «наївних» спроб.

Меседж книжки – розвінчання стереотипів, антидемонізація Барбі. Особливо відчутно звучить психоаналітичний рефрен: образ Барбі сформувала проєкція наших проблем і комплексів. Хоча зворотньої перспективи (наші комплекси зумовлені сучасною цивілізацією, продуктом якої є Барбі) чомусь немає. Проблематику споживацького суспільства та масової культури Ґоралік розглядає досить-таки побіжно. Попри деякі застереження, дослідження соціокультурного феномену Барбі, альтернативне до істеричного русофільства, зацікавить широке коло читачів.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Володимир Шелухін ・ Листопад 2017
Збірку есеїв, блоґів, авторських колонок російсько-американського філолога та культуролога,...
Галя Василенко ・ Листопад 2017
Чи доречне використання слова «людина» в історії про Авшвіц? Чи можливо вписати «людське» в...

Розділи рецензій