Борис Херсонский. Пока еще кто-то

Лютий 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
348 переглядів

Киев: Спадщина, 2012.

Борис Херсонський, безсумнівно, належить до кола класиків сучасної російськомовної поезії, і тим паче — російськомовної поезії України, про «класифікацію» якої останніми роками помітно активізувалися дискусії (а тепер і поготів, та ще й набули в контексті війни зовсім інших вимірів). Його книжка «Пока еще кто-то» з’явилася 2012 року у видавництві «Спадщина», яке орієнтувалося передовсім на україномовну художню літературу та відповідну читацьку публіку. Це можна зінтерпретувати як свідомий крок у напрямку «читацької інтеґрації» або «читацької дипломатії». Крок конструктивний, адже читання яскравих російськомовних поетів є первиннішим, аніж дискусія про те, до якої літератури вони належать: до української, російської, російської літератури України чи інших локалізаційних концепцій.

«Слово “культура” за будь-якої спроби говорити про вірші Бориса Херсонського неминуче виявиться ключовим», — така цитата Дмітрія Бака з журналу «Октябрь» прикрашає зворот обкладинки книжки. І справді, поет (і представник поетичної династії — його дід публікувався в Одесі ще в перших десятиліттях ХХ століття) у своїх текстах працює найчастіше не з безпосередніми, «зовнішніми» враженнями, а саме з культурним шаром, що його утворили різні епохи та явища. Так само й назва книжки апелює до бажання і вміння людей «грати в бісер», особливого взаєморозуміння та взаємовідчуття, що виникає на цьому ґрунті, а також повсякчасної загрожености такого відчуття. Це було б очевидно, навіть якби в книжці не було вірша «Пока кто-то знает толк в письменности шумера», хай у чомусь іронічного, але загалом абсолютно програмового, з таким ось фіналом:

пока кто-то знает что книга лежит
в основании мирозданья и жить не страшно и умереть не скучно.

Радянські й пострадянські часи, періоди історії Російської імперії, античний світ, православна мітологія, взагалі релігія, слов’янський фольклор та інші явища стають у віршах Херсонського об’єктами стилізацій, ігор і переосмислень (на дуже різних рівнях, аж до есеїстичного). Однак при цьому вони залишаються в полі дії дуже чітких індивідуальних характеристик авторського стилю. Гірка іронія, тонкий і універсальний, але не надто акцентований гумор, трохи прихована сентиментальність, розлогі й описові метафори, широке залучення лексики з дуже різних просторів, позбавлене силаботонічної чіткости римування, а подекуди — мелодика «накручування» звукових повторів аж до трансу. Це лише деякі важливі ознаки стилю Херсонського. Та ще невеличка, проте приємна «доза» інфантилізму, наївности (десь у погляді на світ, у манері формулювання думки, десь і в глибшій фактурі текстів), яка почасти урівноважує культурологію, історію та інші не до кінця поетичні матерії:

а гадалка сказала будет военный правитель

так что шейте ему с младенчества две фуражки и китель

а хотите цыган в мешок его покладет к речке снесет да утопит

подумайте годик два никто не торопит.

Письмо Бориса Херсонського має досить чіткі стилістичні межі, і в книжці «Пока еще кто-то» не знайдеться багато прикладів їх порушення. Зате ця поезія дуже розмаїта тематично і настроєво, а також педантично структурована у цьому сенсі: кожен із тринадцяти розділів зосереджується на певній темі чи мотиві. Це зручно для тих, хто читає через зміст, через список заголовків, і не завжди так само зручно для тих, хто хоче читати послідовно. Взагалі, складається враження, що умовна перша половина, а може, й дві третини книжки, містить динамічніші, вдаліші, вправніші вірші, ніж її завершення.

Наостанок варто згадати несподівано замріяні й так само несподівано доречні ілюстрації художника Олександра Ройтбурда. Несподівані з огляду на те, як важко буває добрати візуальний ряд до віршів, який не був би буквально-недоречним чи просто невдалим. 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...
Інна Булкіна ・ Квітень 2017
Сергій Жадан завжди тяжів до віршованого епосу, до створення «хроніки», розлогої історії про великі...

Розділи рецензій