Упорядники П’єр-Лоран Буле, Наталія Чермалих. Подвижный пейзаж. Искусство Украины между революцией и войной

Липень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
237 переглядів

Київ: Родовід, 2015.

В українсько-французькому проєкті подано візії знаних українських митців крізь призму політичної та історичної рефлексії подій на Майдані. Видання, у якому вміщено репродукції творів та інтерв’ю з митцями, є спробою представити спектр візуального мистецтва від щоденникових замальовок до постановкових фотографій.

Ґротескну серію «Київський щоденник» Влади Ралко виконано в техніці акварельної графіки з аґресивною взаємодією яскравих кольорів, чорного тла та страхітливих затулених облич. Ідею спонтанних нарисів, коли про студійне мистецтво не може бути мови, доведено до максимуму в проєкті «Захалявна книжечка» Алевтини Кахідзе. У блокноті часів Майдану поєднано нотатки та замальовки. Документ показує, як вторгнення суспільного, політичного та історичного у простір особистого проходить перше впорядкування. Володимира Кузнєцова (виставка «Мовчання зірок») та Микиту Кадана (графіка 2013–2014 років) із творчого об’єднання Р.Е.П. цікавить можливість стихійної людської самоорганізації.

Виконані у класичній техніці чорно-білі фотознімки Олександра Глядєлова сфокусовано на людському вимірі історичних подій. Фотопроєкт харківської групи «Шило» побудовано на спонтанній абстрактності довгих витримок і непередбачуваності прострочених фотоматеріялів. Олена Везза у серії автопортретів на барикадах із дзеркалом замість обличчя через Майдан досліджує себе. Постановкові знімки Микити Шаленого з бійцями «Беркута» в класичних симетричних композиціях балансують на грані іронії та ґротеску. Марі Басташевскі в цій збірці єдина, хто не пов’язаний з Україною ні минулим, ні громадянством. У виданні представлено її серію присмеркових фотографій із безлюдних місць політичних злочинів. Фотограф харківської школи Сергій Братков зосереджується на сільському пейзажі російської провінції, куди посеред подій на Майдані він тікає з Москви. Віднайдений там магічний шепіт як заклинання проти владного терору є непрямою мистецькою відповіддю в ситуації неможливости мовчання та прямої мови.

Розмови з митцями побудовано довкола трьох тем: радянське дитинство, творча біографія і представлені проєкти. Остаточним фокусом є схожість дитячого та мистецького поглядів. Хай би наскільки вкоріненою була метафора мистецької діяльности як дослідження (у прямій мові митців вона трапляється багаторазово), у цьому погляді завжди є щось до-рефлексивне, цілісно-чуттєве. Художники не можуть вирішити проблему нестачі критичної мови для артикулювання суспільних змін, усупереч висловленим у передмові сподіванням. Проте вони можуть стати голосом інших, дати мовцям матеріял та погляд.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Галя Василенко ・ Лютий 2018
Їх так багато, вони зачаїлися на автобусних зупинках у найвіддаленіших закутках бездоріжжя, на...
Марина Полякова ・ Грудень 2017
Клуб ілюстраторів «Pictoric», Арт-центр Павла Гудімова «Я галерея» та Український кризовий медія-...

Розділи рецензій