Христя Фріланд. Плутократи. Епоха нових багатих і занепад старої системи

Червень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
60 переглядів

Переклад з англійської Миколи Климчука
Київ: Наш формат, 2017.

Третя книжка Христі Фриланд – журналістки американських ділових видань і політикині українського походження – вийшла 2012 року в США, стала бестселером «The New York Times» і отримала премію «National Business Book Award».

Аби зрозуміти, під яким кутом зору авторка пише про плутократів, варто звернутися до ориґінального підзаголовка книжки. «The Rise of the New Global Super-Rich and the Fall of Everyone Else», дослівно – «Піднесення нових світових супербагатіїв і занепад решти», перекладеного як «Епоха нових багатих і занепад старої системи» (щоправда, в основному тексті перекладач уживає «супербагатії»; до слова, переклад має ще одну «естетичну» хибу: усі назви міжнародних компаній транслітеровано українськими буквами на кшталт «Ютьюб», «Еплайн матіріалз», «Бенк оф Америка», «Ді-ел-ей пайпер»). Можливо, для «розвантаження» назви це добрий видавничий хід, але тут розмиваються дві центральні дихотомії, яким Фриланд присвячує книжку: розрив між супербагатіями і рештою та піднесення перших і занепад других. Насправді авторка пише не про занепад старої системи, а радше про такий розвиток капіталістичної системи, який породив прірву економічної нерівности. Вона шукає її ефектів і причин зверху, не забуваючи опускатися донизу й приділяючи належну увагу сценаріям видирання догори.

Економічна нерівність, себто колосальний розрив між статками 1% і 99% населення, сьогодні велика, як ніколи. Фриланд розповідає, як людство прийшло до цього історично. Перший позолочений вік, коли виокремилася група значно заможніших від «решти», стався у другій половині ХIХ століття, і зумовила його індустріялізація. А не так давно – приблизно у 1970-х роках – із розвитком технологій та глобалізації почався другий позолочений вік, і тепер прірва ґрандіозніша.

Ба більше, від 2012 року ми живемо в подвійному позолоченому віці, стверджує Фриланд. Більше країн приєдналися до глобальної економічної відкритости в умовах глобальної економічної нерівности, і схоже, що такий розподіл у вимірі 99% «решти» іде на користь слабшим. Бізнесові найлегше «створювати» гроші у розвиткових країнах, як-от Китаї, Індії, посткомуністичних державах. Американські компанії наймають робітників звідти, поки у Штатах зростає безробіття; дедалі більше людей у цих країнах вириваються з бідности, поки американський середній клас біднішає. А ще там народжуються нові плутократи, які вміють виграти на революціях. Власне, плутократам глобалізація найбільше йде на користь. І вони справді стали її дітьми.

За тиждень плутократ здійснює по кілька авіяперельотів. У плутократів свої стоматологи, свої події й місця – і взагалі, між собою у них більше зв’язків, ніж із рештою. І навіть свій економічний розрив: усередині 1% найбагатших 0,1% значно випереджає інших супербагатіїв. Фриланд спирається на особисті розмови зі своєї журналістської та дослідницької практики з американськими, російськими, індійськими плутократами, які авторка переповідає щедро, живо і просто. Та окрім «якісного» матеріялу, книжці не бракує і «кількісного» – захопливої статистики та підрахунків із ділових видань і економічних досліджень, і, мабуть, у книжці немає думки, не підтвердженої цифрами.

У «Плутократах» вимальовується образ сучасних супербагатіїв, який дає змогу побачити їх із позиції «навпроти» інтерв’юера. Наведу лише декілька рис. Сучасні багатії не дурні – зазвичай це випускники найкращих університетів технічних спеціяльностей. Не ліниві – вони багато працюють, мало сплять, змушені жити у швидкому темпі бізнес-світу і не можуть зупинятися, адже не зростати – означає падати. Вони не байдужі до решти суспільства, а себе вважають суспільно важливими й корисними. У книжці чимало й описів турбот, що хвилюють багатіїв. А щодо суспільної ролі, то багато людей захоплюються плутократами, бо ж вони ті, хто «зробили себе самі». Та Фриланд переконана, що хоч без підприємницьких здібностей ніяк, справа не тільки у них: потрібен і талант опинитися в правильному місці у відповідний час, що авторка щедро ілюструє. Досягнувши успіху, супербагатії думають, що це не всім під силу.

Для Фриланд капіталізм не поганий як такий: він працює і дає можливість примножити загальне багатство. Неґативні наслідки проявляються, коли, скориставшись соціяльною мобільністю демократичних країн, одні, ставши успішними, тягнуть за собою соціяльну драбину догори. Олігархи роблять найвищі щаблі своїх компаній закритими для решти, збагачуючись їхнім коштом.

Плутократи, які володіють капіталом, стають центрами, навколо яких змушені крутитися усі. Як-от суперзірки: їм глобалізація і технології дають стати відомими, як і олігархам – розбагатіти; та заробіток їм дає не інтернет, а ті ж плутократи. Становищу суперзірок у двох позолочених віках Фриланд присвячує цілий розділ. У розділі про ренту дізнаємося конкретні історії про перетин плутократів із державою, який і у лобіюванні, і у рентоорієнтованості. До того ж багато в чому держави залежні від приватної власности. Виявляється, що є немало інтелектуалів, котрих фінансують плутократи і які нібито неупереджено виступають на публіку і пишуть наукові статті, формуючи громадську думку про «належне» функціонування економічної системи. Авторка розповідає і про новий клас технократів, і владу топ-менеджерів, а ще констатує занепад гуманітарних наук, ілюструючи це сумною цитатою про сучасне студентство порівняно з 1960-ми: сучасним якість резюме важливіша за суспільні зміни.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Червень 2018
Детально вивчаючи головні тенденції в розвитку економік азійських країн, Стадвел зосереджується на...
Дмитро Шевчук ・ Червень 2018
Спенсову увагу зосереджено на двох паралельних і взаємопов’язаних процесах: продовженні промислової...

Розділи рецензій