Ирина Шашкова. Пламя на ветру. Избранные стихотворения

Вересень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
104 переглядів

Составление, подготовка текста, биографический очерк и примечания И. Я. Лосиевского
Харьков: Курсор, 2005.

Харків’янку Ірину Шашкову за життя знали як скромного працівника наукової бібліотеки імені Короленка: бібліографа, книгознавця. Про її поезії знало лише вузьке коло рідних і друзів: за життя вона не надрукувала ні рядка. Це вже щонайменше друге таке об’явлення, після видання поетичної спадщини киянки Людмили Титової, що його здійснив покійний Ріталій Заславський. Унікальність випадку Шашкової полягає в тому, що в найчорніші роки сталінізму вона відродила традицію «потаємної» громадянської лірики, але навіть і глибоко інтимні поезії писала як людина, що цілковито оскаржує Режим, Систему. Її оскарження обставин тим переконливіші, що авторка – дочка «ворога народу» – повною мірою відчула їх на собі. Але прапраонука двох професорів, люблене дитя справжньої інтеліґентської родини, вона всупереч усьому несла в собі сам дух зруйнованої цитаделі людяности. Тендітну жінку дещо аскетичного вигляду це робило незбагненно стійкою та сильною, хоч і не зменшило, як свідчать вірші, її особистих страждань. Коли для інших зацілілих і незадурманених принципова аполітичність ставала єдиним порятунком і протестом, Шашкова писала, навіть не вдаючися до «езопівської мови», опозиційні політичні поезії або лірику, що посеред римованого сервілізму стверджувала тяглість справжньої поезії. Говорити, вимовляти, артикулювати все те, про що інші зацьковано мовчать, зберегти «душу живу» і здатність самостійно мислити – ця настанова визначила і поетику, і стиль (про які тут можна було би говорити лише за можливости доволі розлогого цитування). Упорядник видання Ігор Лосієвський (колеґа Ірини Шашкової по роботі в бібліотеці, доктор філології) у післяслові проникливо окреслив і цю поезію, й образ авторки, вписавши її в кількасотлітню історію «потаємної» російської літератури. Символічним і знаковим видається, що цю її сторінку написано саме в Україні, що перший розділ незавершеної поеми «Літопис» зветься «Голод» і є вражаючим свідченням про голодомор початку тридцятих років, що вигнання кримських татар ця людина сприймала як власну трагедію та ганьбу і мучилась цим до кінця своїх днів (не доживши кілька років до їхнього повернення). І так само – болем, соромом, гнівом – відбилися в поезіях Шашкової Угорщина 1956-го та Чехословаччина 1968 років, цькування і смерть Пастернака, доля Ахматової. На відміну від більшости сучасників, вона не мала ілюзій ні щодо «відлиги», ні щодо поширеного певний час стереотипу, буцімто вся провина за злочини сталінізму має покладатися цілковито на Сталіна. Вражає гострота і безстрашність мислення цієї жінки: вона воліла правду, хоч би якою невтішною та правда була. А гоїла душу поезією та музикою: імена Брамса, Прокоф’єва, Ріхтера з’являються в неї як обереги, як знаки духовної батьківщини.

Є неписане правило: книжка є «новою» впродовж двох років, і коли цей термін збігає, вона вже автоматично випадає з поля зору різного роду видань, оглядачів та рецензентів. Та коли йдеться про такі надто непересічні явища, мимоволі застановляєшся на питанні, як формується те «поле зору», від чого воно залежить і якою мірою виконує своє призначення? Адже, окрім радше інформаційних відгуків у харківській періодиці та одного аналогічного в російському журналі, «Полум’я на вітрі» не дістало тієї реакції, якої заслуговує.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...

Розділи рецензій