Гульнара Бекірова. Пів століття опору: кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки). Нарис політичної історії

Грудень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
204 переглядів

Передмова Мустафи Джемілєва; післямова Рефата Чубарова; авторизований переклад з російської Катерини Демчук. 488 с., бібл., i–xl — іл. вкл. ISBN 978–966–2789–01–0.
Київ: Критика, 2017.

Книжку Ґульнари Бекірової, добре знаної дослідженнями з підсовєтської історії кримських татар, присвячено найтрагічнішому періодові в житті кримськотатарського народу — вигнанню, поневірянням на чужині та важкій і жертовній боротьбі за повернення на батьківщину. Вступ і перша частина, «Заручники війни», окреслюють контекст трагедії: розвиток кримськотатарської автономії після революції 1917 року, перипетії Другої світової війни на теренах Криму, обставини й причини виникнення так званого «кримськотатарського колабораціонізму». У частині «“Визволителі” депортують “визволених”» детально змальовано перебіг депортації 1944 року, перше вигнанське десятиліття у спецпоселеннях на Уралі, в Сибіру та Центральній Азії, зародження опозиційних настроїв, що згодом приведуть до постання національного руху. У частині «Десталінізація по-комуністичному: батьківщина не для всіх» ідеться про специфіку «кримськотатарської проблеми» на тлі змін совєтської політики щодо депортованих народів після смерти Сталіна. Детально досліджено зародження руху за повернення в Крим, перші звернення до влади, долучення до опору молоді та колишніх комуністичних посадовців Кримської АССР. Окремий розділ розповідає про три перші політичні процеси післясталінського часу: Енвера Сеферова та Шевкета Абдурахманова (1961), Сеїт-Амзи Умерова та Марата Омерова (1962) і Мустафи Джемілєва (1966). У фокусі четвертої частини, «Марні сподівання на паперові укази», — одна із засадничих ухвал щодо кримських татар, Указ від 5 вересня 1967 року про «закорінення» на чужині, та подальше піднесення національного руху, зближення з московськими інакодумцями, перші випадки «неорганізованої» репатріяції, судові й позасудові переслідування активістів. У частині «“Рішучі заходи” щодо кримськотатарських “автономістів”» нові тенденції та події в національному русі 1970-х — початку 1980-х років комплексно проаналізовано у зіставленні з офіційними проєктами вреґулювання кримськотатарської проблеми, описано посилення репресій проти охочих повернутися на історичну батьківщину водночас із ухваленням окремих реабілітаційних актів, оглянуто найважливіші судові процеси цього періоду проти учасників опору. У прикінцевій частині, «Рідний дім уже близько», авторка простежує історію повернення кримських татар на батьківщину в останні роки існування СССР (1985–1991). У додатку вміщено добірку маловідомих чи недоступних нині матеріялів, контекстуально пов’язаних із текстом синтези і покликаних детальніше розкрити окремі її сюжети. Загалом у книжці використано понад дві сотні документів (переважно з недоступних нині московських архівів), які раніше великою мірою перебували поза увагою істориків і публікаторів, відомості з усних джерел, комплекси дисидентського самвидаву тощо, оприлюднено понад сотню архівних і сучасних світлин, а також розлоге інтерв’ю лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва.

Цей детальний виклад політичної історії кримськотатарського народу і його національного руху виразно показує, що говорити доводиться водночас про два різноспрямовані опори: опір кримських татар злочинній політиці московської влади та опір злочинної влади справедливим вимогам національного руху. Попри перемогу кримських татар і їхнє повернення на батьківщину майже три десятиліття тому, обидва опори тривають. Про «чверть століття свободи» і дальшу спробу московського реваншу, пов’язану з новою російською окупацією Криму (яка, втім, виходить поза хронологічні рамки цього дослідження), міркує у післямові голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Книжку підготовано в рамках науково-видавничої програми Інституту Критики і випущено у світ за сприяння Українського наукового інституту Гарвардського університету.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Опитані досить відверті в проговорюванні минулого, однак вони цензурують себе, коли йдеться про...
Максим Карповець ・ Вересень 2016
Число білоруського часопису присвячено одній із ключових подій в історії Великого князівства...

Розділи рецензій