Олександр Ірванець. Пісні війни

Лютий 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
403 переглядів

Київ: Дух і Літера, 2014.

Іще декілька років тому видання книжки Фейсбук-дописів здавалося справою щонайменше химерною, однак тепер перетворення інтернет-письма на паперовий еквівалент є цілком звичним. Соціяльна мережа сумлінно реєструвала повсякдення, ідеї та емоції часів Майдану і стала основою для більшости книжок про Революцію Гідности. Такою книжкою є і «Пісні війни» Олександра Ірванця, куди ввійшли вірші, що їх автор публікував на своїй сторінці протягом декількох років.

Найраніший вірш книжки датовано 8 вересня 2012 року, найпізніший — 26 серпня 2014 року, отже, хронологічно вона охоплює проміжок часу від закріплення режиму Януковича в Україні до гострих стадій АТО. Деякі тексти є реакцією на конкретні події, як-от повалення пам’ятника Лєніну, анексію Криму чи арешт Надії Савченко. Та найбільше все-таки в ній ідеться про Майдан.

Формат видання нетиповий: приблизно десять на тридцять сантиметрів, із вертикальною орієнтацією сторінки. Через це книжку справді незручно гортати. Окремі рядки віршів просто не вміщуються по ширині сторінки і переносяться. Як наслідок — невиправдано розбиті строфи.

Видання ілюстровано фотографіями з різних періодів Революції Гідности. Однак роль світлин не є вторинною. «Пісні війни» — настільки ж фотоальбом, як і книжка віршів. Зрештою, візуальне і текст об’єднано документальністю. І хоча, здавалося б, про документальність віршів мало би бути абсурдно говорити, важлива саме їх відповідність тогочасним реаліям. Тексти писалися на злобу дня, і автор цього не приховує. Ті чи ті Ірванцеві рядки виникали переважно як реакція на конкретні події і одразу ж з’являлися в мережі. Чимало читачів не лише впізнають бачені раніше строфи, а й згадають, коли це було, що сталося до і після, що вони тоді відчували.

Звісно, це не заперечує художньої цінности текстів. І хоча «про високу поезію говорити тут, може, й не випадає», як зізнається в післямові сам автор, написано завжди добре. Є ще дивна властивість «віршів на щодень». Іноді вони вціляють так влучно, що набувають ознак афористичности і виходять далеко за чітку прив’язаність до подій. Ось, для прикладу, рядки від 11 січня 2014 року, які, здавалося б, написано тепер, а не рік тому:

Змивай новорічне похмілля!

Для тебе сумна новина:

Скінчилося перемир’я,

У твоїй країні війна.

Можливо, «Пісні війни» є найвиразнішим зразком авторського стилю Олександра Ірванця. Як завжди, іронічно та гостро, тонко і зрозуміло. Ці строфи миттєво розходилися Фейсбуком, їх читали, коментували й поширювали. Цілком імовірно, що саме у своїй першій нетривкій інкарнації вони мали значно більше читачів, аніж їх назбирається після виходу друкованого видання, обмеженого накладом. Однак тепер ці вірші систематизовано, і вони не загубляться у френдстрічках. У цьому головна цінність «Пісень війни», як і низки інших книжок, створених із дописів до соціяльних мереж.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...

Розділи рецензій