Еманюель Тодд. Після імперії. Есе про загнивання американської системи

Березень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
145 переглядів

Переклала з французької Зоя Борисюк
Львів: Кальварія, 2006.

Нинішня Америка, – твердить французький історик, антрополог і демограф Еманюель Тод, висуваючи в новій книжці серію дещо незручних і скандальних міркувань про стаґнацію, загибель і/чи трансформацію США, – перебуває в парадоксальній ситуації: вона стала надпотужною державою, що потрапила в залежність від нестабільного великого світу. Їй потрібен простір для демонстрування своєї надпотужности. Звідси зацікавлення США в екзальтації міту про всесвітній тероризм (зауважмо: написана 2002 року книжка враховує події 11 вересня) і практика колонізаторської поведінки в країнах «третього світу». Але тенденції світового розвитку виявляються несумісними із таким стилем життя, вважає Тод. По-перше, рівень освіти у відсталих країнах невпинно зростає, що спричиняється до стабілізації демографічної ситуації та, відповідно, відчутного поліпшення рівня добробуту. По-друге, нині у світі існують (і дедалі міцнішають) декілька центрів потужности з різними інтересами: окрім США, це ЕС, Росія та Китай. Відтак центрування світу навколо Америки чи навіть навколо осі протистояння «США – Росія» вже неможливе, і на зміну часам жорстких протистоянь надходять часи деполяризації, децентралізації та щодалі більшого розмаїття. У такому світі немає місця для гегемонії єдиної держави, отож Велика Американська Імперія неминуче приречена на розпад.

Ті, кому обридла некерована безпринципність Америки, будуть утішені. Ось тільки без відповіді залишається запитання про те, наскільки реалістичними є авторові прогнози. Варто взяти до уваги, що Тод втягнутий у протистояння на двох рівнях: ідеться про антиамериканське налаштування Франції та про часто неартикульовану інтелектуальну опозицію европейських і американських науковців. Цим можна пояснити і різку критику американських економістів (із прогнозами подальшого розростання наддержави зі збереженням її світового панування), і необ’єктивність деяких суджень. Тод любить покликатися на факти й статистичні дані, але складається враження, що час від часу він ними жонґлює, щоби підтвердити діягноз. Але варто пам’ятати, що Тодові вдалося в «Остаточному падінні» (1976) передбачити розпад СРСР. Хоча би з огляду на це, запропонований у праці варіянт розгортання справ у США заслуговує на увагу.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій