Луїджі Піранделло. П’єси. Оповідання

Травень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
378 переглядів

Переклад з італійської Мар’яни Прокопович
Львів: ВНТЛ-Класика; Італійський інститут культури в Україні, 2006.

Один із найвідоміших італійських драматургів, нобелівський лавреат 1934 року, експериментатор у галузі театру, що вишуканою, проте не софістикованою інтелектуальною грою випробовував міцність межі між «сценою» та «життям», а також дотепний і тонкий прозаїк Пірандело вмів провокувати «не ображаючи», проте захитати світоглядні очікування свого читача умів краще за будь-якого скандаліста. Цей автор входить у наше сьогодення з модерної доби, зацікавленої «розполовиненою» людиною, пошуками справжнього «я», осердя особистости, що губиться десь на перетині численних голосів і досвідів одного й того ж індивідуального буття. Такий пошук театралізує життя, а з театру творить метафору. Персонажі п’єс Пірандело – Генрих ІV з однойменного твору, Фульвія Джелі з «Як раніше, краще, ніж раніше» – стають виконавцями ролей у тривалому життєвому епізоді, що його самі режисують. Ідеальні умови для психологічного пекла, розгортання невичерпности людини, якій, проте, несила постійно перебувати поза собою, наче дзеркальне відображення перед власні очі... Пірандело зумів утілити не новий, але продуктивний прийом в естетично повних і точних – часом до буквальности – формах. В одному випадку – це сцена політичних баталій XII століття, відтворена на початку XX-го з примхи божевільного (який удає божевільного!); в іншому – звичайна родина, в якій мати виконує роль мачухи, переслідувана «нетлінним» образом себе-справжньої, що його, в ненависті до «другої батькової пасії», береже донька. Програмова п’єса 1921 року «Шестеро персонажів у пошуках автора» замість сюжету пропонує перед-сюжет – те, «з чого можна зробити п’єсу», а тих, кого глядач зазвичай уважає масками, виводить на кін їхньої сутности – героїв ненаписаної п’єси. Невідомий автор полишив їх у різному стані довершености, але, хай так утілені, вони стоять на одній сцені з акторами, домагаючися сценічного життя – у викривленій театральній реальності. Цьому творові передує передмова Пірандело, написана за кілька років після її виходу, – есей-інтерпретація, розмисел, діялог із критикою. Завершують книжку парадоксальні різностильові новели.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Галя Василенко ・ Серпень 2018
Роман скидається на величезне нестале рівняння, де відомі невідомі урівнено із повсякчасним...
Орися Грудка ・ Серпень 2018
У творі є порівняння із загадкою Сфінкса, що відсилає і до таємничого імені головної героїні. От...

Розділи рецензій