Андрій Бондар. Підказаний Мілош

Жовтень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
658 переглядів

Упорядкував Андрій Бондар.
Київ: Темпора, 2012.

Це видання, заплановане до сторіччя від дня народження Чеслава Мілоша, виникло з бажання на практиці зреалізувати ідею українсько-польського літературного діялогу: дев’ятеро польських літераторів пропонували власні добірки Мілошевих поетичних текстів, а десятеро українських їх переклали. Як запевняє у передмові Андрій Бондар (упорядник і редактор видання, а заразом і один із перекладачів), «приватний Мілош» Адама Відемана, Аґнєшки Вольни-Гамкало, Адама Заґаєвського, Богдана Задури, Яцека Подсядла, Томаша Ружицького, Анджея Сосновського, Ізабели Філіп’як і Дарека Фокса мало збігається з «традиційними Мілошевими антологіями», а відтак дає українському читачеві нагоду побачити іншого Мілоша – «живого» і не завжди зрозумілого, почасти «шкарубкого» та «незручного» – власне, такого, яким він і є для сучасних поляків, котрі ставляться до нього хто з великою повагою і ледь не обожненням, а хто, навпаки, стримано, а то й доволі насторожено.

Тексти, що їх дібрали польські поети, охоплюють часовий діяпазон майже в сімдесят років – від 1930-х до кінця 1990-х – початку 2000-х, – а кількісно чи не найбільшою в антології є добірка Мілошевих віршів, написаних наприкінці 1980-х у Берклі. І якщо сам Чеслав Мілош є дуже різним – як світоглядно, так і власне поетично – у кожен із цих періодів (іще литовський, а згодом французький, американський, польський тощо), то ще розмаїтішими є його українські «голоси». Збірка навіть структурно відрізняється від звичних антологій: тут тексти поділено не за хронологічним принципом, а за перекладачами. Тарас Прохасько, Дзвінка Матіяш (двоє єдиних «не-поетів» серед перекладачів), Сергій Жадан, Кость Москалець, Остап Сливинський, Юрій Андрухович, Богдана Матіяш, Олег Коцарев, Юлія Стахівська, Маріанна Кіяновська, Олександр Ірванець та Андрій Бондар: кожен із цих авторів має власний доволі впізнаваний голос, і кожен так чи так залишив свій слід на Мілошевих текстах, відчитувати який – не менш приємна справа, ніж мандрувати поетичною біографією автора, раз у раз повертаючися від зрілости чи то навіть старости в молоді, ще вільненські, або трохи пізніші паризькі роки. За одиноким винятком вірша «Зустріч», поданого у двох перекладах (Костя Москальця та Олега Коцарева), тексти в антології не повторюються. Ба більше, чимало Мілошевих творів уперше з’явилися в українському перекладі. Тож принаймні для частини українських читачів антологія «підказуватиме» не лише «іншого», а й просто «нового» або принаймні «мало знаного» Мілоша.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Вадим Мірошниченко ・ Серпень 2018
Книжка складається умовно з трьох частин: твори Шарля Бодлєра: «Паризький сплін» (малі вірші в...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Листопад 2017
Видання поезій Джеймса Дуґласа Морисона українською не супроводжують ані передмова чи післямова,...

Розділи рецензій