«Ї». Перша світова 1914–2014: що далі?

Травень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
260 переглядів

№75
2014.

Сторіччя від початку Першої світової війни — це нагода замислитися про причини і наслідки цієї сторінки історії. Ця нагода актуальна ще й тому, що в Україну знову прийшла війна, а у світі все частіше чути голоси провісників нової «великої війни». Саме тому на початку числа Тарас Возняк озвучує тезу, що коли подивитися на історію ХХ століття, це історія однієї війни: «Війну не можна оцінювати тільки від першого до останнього пострілу. Війна має як свою передісторію, так і періоди тимчасового примирення — реалізовуючи формулу Троцького “Ні миру, ні війни” — а потім нове розгортання власне гарячих бойових дій». Тож можна говорити про те, що Перша світова війна розпочалася 1914 року, але її відгомін ми відчуваємо і сьогодні, наприклад, на сході нашої держави. Цей випуск часопису присвячено саме детальному розглядові передумов, перебігу та наслідків цієї Великої війни. Своєрідним вступом до статтей числа є есей Осипа Турянського «Поза межами болю», в якому передано атмосферу Першої світової війни, коли «ідуть живі трупи людей по трупі природи». Текст пронизано гострим відчуттям жорстокости світу й жалем до людства, яке в пеклі світової війни тяжко карається.

У Вознякових статтях розглянуто початки й характер Першої світової війни. Водночас запропоновано розширити поняття Великої війни в Европі, зокрема до часових рамок 1914–1991, оскільки саме 1991 року зникає поділ Европи, який вона спричинила, а тоталітарні й автократичні режими знищено. Возняк висловлює переконання, що, аналізуючи світову війну, слід враховувати й широкий спектр тоталітаризмів та авторитаризмів, що їх вона породила як мобілізаційні ідеології та інструменти, а відтак вони стали девіянтними способами самоорганізації суспільства в умовах війни. При цьому розмірковування про минулі війни є нагодою замислитися про характер теперішніх. На це автор також звертає увагу, зазначаючи потребу зауважувати нові інструменти зневолення й узалежнення, пов’язані, наприклад, з інформаційними війнами.

Андрій Олійник аналізує геополітичні аспекти Першої світової війни. Зокрема, розглядає суперечності між країнами (Францією і Німеччиною, Росією і Австро-Угорщиною) як причини війни. Також він здійснює загальний огляд ходу війни, аналізуючи військові кампанії. Одним із висновків, до яких він доходить, є те, що ця війна закінчилася компромісами й угодами, які не усунули суперечностей між імперіялістичними державами, а ще більше їх посилили. У статтях російського, а згодом радянського воєначальника Андрія Зайончковського розглянуто плани війни, представлено військову могутність обох сторін (при цьому подано детальні статистичні дані, впорядковані в таблиці) і підбито підсумки вирішальних чинників перемог і поразок у цій війні. Автор дивиться на Першу світову війну з перспективи військовика першої половини ХХ століття, роблячи висновки щодо військових стратегій та прогнози про майбутні воєнні кампанії.

У виданні вміщено й декілька статтей Алєксандра Строкова, який розглядає окремі епізоди Першої світової війни: галицьку операцію 1914 року, відступ російської армії з Галичини 1915 року, «Верденську м’ясорубку» 1916 року. Владислав Гриневич порушує питання про ситуацію євреїв в австро-угорській та російській арміях. Хоча до війська було мобілізовано доволі багато євреїв, війна загострила антисемітські настрої в Австро-Угорщині та в Росії, що простежується на прикладі взаємин в арміях. Стаття Вікторії Хітерер зосереджує увагу на погромах, які здійснила російська армія в Галичині. Алєксандр Ватлін досліджує революційні події в Баварії в 1918–1919 роках, а Алєксандр Большаков аналізує ідеї італійського письменника Ґабріеле д’Анунціо, пов’язані з прагненням втілити в життя проєкт аристократичної республіки.

Український вимір Першої світової війни досліджено у статтях Сергія Грабовського, Олега Павлишина та Ярослава Шимова. Україна була одним із основних «театрів» бойових дій, що вплинуло на соціяльні й політичні процеси на її території. Грабовський зауважує, що війна прискорила процес трансформації «із селян у націю». Окрім того, автор досліджує роль українського питання в геополітичних планах того часу. Павлишин звертається до теми модернізаційних змін, які відбувалися на початку ХХ століття. Зокрема, він вивчає календарні реформи в церковному житті українців під час та після Першої світової війни. Шимов прагне провести паралелі між Першою світовою війною та нинішнім військовим конфліктом на сході України, пропонуючи формулу «Бісмарк проти Метерніха» — «Путін проти Европи».

Окрім наукових розвідок, у цьому числі часопису вміщено спогади Штефана Цвайґа про повернення до Австрії після війни та поезію Ґійома Аполінера. Завершують число текст Єгора Гайдара про постімперський синдром, який названо Ваймарським синдромом, а також роздуми Домініка Ґеперта, Зьонке Нейтцеля, Кори Штефан і Томаса Вебера про те, чому винна не лише Німеччина і чому альтернатива «ЕС або війна» є хибною.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Оксана Купер ・ Квітень 2018
Це історична книжка про епоху та її мешканців, проте фахівці з різних галузей знайдуть у ній чимало...
Ростислав Загорулько ・ Березень 2017
Число присвячено проблемі тероризму. Його причини, витоки та прояви розглянуто у вступній...

Розділи рецензій