Ірина Макарик. Перетворення Шекспіра. Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років

Березень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
266 переглядів

Київ: Ніка-Центр, 2010.

Розшукуючи років двадцять тому матеріяли про львівську виставу 1943 року за Шекспіровим «Гамлетом», канадська шекспірознавиця українського походження Ірина Макарик натрапила на кілька згадок про Леся Курбаса (1887–1937). Страшенно збентежена тим, що про цього, як неважко було здогадатися, видатного режисера зовсім нічого не знали на Заході, вона взялася виправляти цю кричущу несправедливість. Захопилася вивченням архівних і музейних джерел, тривалий час спілкувалася із засновницею нью-йоркського театру «La MaMa» Вірляною Ткач, акторкою Галиною Стефановою, керівницею Центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса Неллі Корнієнко, театрознавцями Лесем Танюком, Ростиславом Пилипчуком, Валентиною Заболотною, мистецтвознавцем Дмитром Горбачовим та багатьма іншими. Так постала ця праця – спочатку англійською (2004), а тепер і українською мовою в перекладі Миколи Климчука за редакції Ярини Цимбал.

Макарик почергово розглядає чотири Курбасові постанови Шекспірового «Макбета»: три версії 1919–1920-х років (Київ, Біла Церква, Умань) і знамениту виставу Мистецького об’єднання «Березіль» у приміщенні театру Бергоньє 2 квітня 1924 року).

Дослідниця трохи зловживає провокативним, навіть спекулятивним методом контрастів, протиставляючи «святого Курбаса» цілій когорті «грішників» – Панасові Саксаганському, Гнатові Юрі, Іванові Микитенку. Тож виходить, що перший розділ «Ex nihilo: війни, революції і класика» – це всього-на-всього перше коло пекла, у яке поступово, крок за кроком, поринає мужній герой Курбас. Друге йде за назвою «Проти реалізму: “Макбет” Курбаса (1924)»; третє – це «профанація» Шекспіра в межах традиції народницького етнографічного театру Панаса Саксаганського («“Справжній” Шекспір: “Отелло” Саксаганського»); четверте – вистава-«плаґіят» фундатора Театру імені Франка Гната Юри («Вперед до соцреалізму: “Сон літньої ночі” у постановці Гната Юри»); п’яте – «посередня» драматургія Івана Микитенка, що заслонила собою для сучасників п’єси Миколи Куліша («Трактор революції і Ваня Шекспір»).

Тут, мабуть, не місце заступатися за «грішників», які не менше за Курбаса постраждали від радянської системи. Погано, коли журналісти, коментуючи сучасні театральні події, стають на бік котрогось із взаємоборчих «кланів»; ще гірше, коли це робить дослідник історії мистецтва. Чи в Канаді не буває так, щоби хтось третій, дбаючи про власну вигоду, зіштовхував лобами двох особистостей, граючи на їхніх людських слабкостях або професійному честолюбстві, і нищив обох?

Утім, здається, чіткий «розподіл ролей» дуже допоміг Ірині Макарик вибудувати власну «шекспірівську драму» зі своїми Макбетами, Яґо, Отелами та Королями Лірами. Вона вивела назовні численні промовисті факти, проаналізувала тогочасні пресу та мемуаристику, запропонувала свій варіянт інтерпретації. Наступному театрознавцеві, який іще через півстоліття підступиться до української шекспіріяни, буде з чим посперечатися, проте буде й на що опертися.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Світлана Ославська ・ Березень 2017
Перші цьогорічні числа часопису відкривають огляди вистав харківських та херсонських театрів...
Ганна Протасова ・ Травень 2016
До книжки увійшли три п’єси українського драматурга Павла Ар’є 2010–2013 років: «На початку і...

Розділи рецензій