Корней Чуковский, Лидия Чуковская. Переписка. 1912–1969

Лютий 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
177 переглядів

Москва: Новое литературное обозрение, 2003.

Двоє: батько й донька. Він – автор іскрометно веселих і запаморочливо безтурботних віршованих казок, на яких виросло кілька поколінь людей, що населяли одну шосту земної кулі; вона – авторка моторошно правдивих повістей про епоху Великого Терору, що довший час були відомі лише читачам самвидаву й «тамвидаву». Він – визнаний за життя совєтський класик і лавреат Лєнінської премії, втілення – попри всі можливі застереження – щасливої творчої долі й літературної респектабельности за тих обставин, у яких йому випало жити; вона – вдова розстріляного «ворога народу», «антисовєтщиця» і майже дисидентка, офіційне літературне визнання до якої прийшло незадовго перед смертю. Вони листувалися майже шість десятиліть: перший батьків лист адресовано з Києва п’ятилітній дитині, останній написано за кілька днів до смерти в Кремлівській лікарні. Тепер до цього епістолярного діялогу тривалістю в пів сторіччя зможе долучитися кожен. І хоча видавці й застерегли в анотації, що листи ці «багаті на літературні події» та «містять портрети багатьох сучасників» (справді багатьох – від Ахматової та Пастернака до Солженіцина й Бродського!), проте повноправними головними героями книги є, безперечно, вони: Корнєй і Лідія Чуковські.

Для українського читача книга ця буде цікава ще й сюжетами та мотивами, пов’язаними з Україною. Їх чимало – і це не дивно, коли згадати про родинний стосунок Чуковських до України (Чуковський – син українки, до 22 років мешкав в Одесі; киянином був другий чоловік Лідії Чуковської, який загинув у ҐУЛАҐу) та їхні зв’язки з українською культурою, передусім спільний внесок у вивчення й популяризацію Шевченкової творчости. З листів дізнаємося подробиці творчої та видавничої історії повістей Лідії Чуковської про Шевченка (перший значний прозовий твір російської літератури, присвячений поетові) й про Коліївщину (1920–1930-ті роки), роботи її батька над російським однотомником Шевченка (1939) і статтею про російські переклади Шевченкових творів. Обговорюючи повість Олександра Ільченка «Серце жде» (рання редакція «Петербурзької осені»), батько й донька доходять згоди, що одним із найнепривабливіших моментів твору є карикатурне насвітлення взаємин Шевченка та Куліша. Змістовні й описи вражень від поїздок Лідії Чуковської до Одеси (1924) й шевченківськими місцями (Київ, Яготин, Канів; 1929). Ось, наприклад, про мовну ситуацію: «У Києві ще чути часом російську мову, а в Лісняках, у Яготині, в Каневі, на пароплаві – тільки українською говорять, діти й дорослі» (лист 25 липня 1929 року). Є з чим порівняти.

Видання підготували Єлєна Чуковська й Жанна Хавкіна. Їм належать і коментарі, цінні широким залученням матеріялів родинного архіву, але в багатьох випадках недостатньо точні й інформативні – зокрема, в українській частині. Ім’я не раз згадуваного у книзі історика Костя Гуслистого, який був внутрішнім рецензентом повісті Чуковської про Коліївщину, супроводжено такою фантастичною приміткою: «Йдеться про працівника Державної Вченої Ради (ҐУСу), який в уяві восьмирічної доньки Л. К. [Чуковської. – С.З.] перетворився на грізного персонажа на ім’я “Гуслистий”». Шкода, що коментаторка обмежилася враженнями своєї дитячої уяви замість зазирнути до першого-ліпшого видання «Советского энциклопедического словаря». Згаданого в одному з листів доносителя на кирилометодіївців Алєксєя Пєтрова ототожнено у примітці з академіком-літературознавцем Миколою Петровим. Таких прикрих коментаторських ляпів книжці, на жаль, не бракує, і тут вона відчутно програє порівняно з попередніми аналогічними виданнями «НЛО» – листуванням Константіна Азадовського з Юліаном Оксманом, щоденниками Мстіслава й Татьяни Цявловських тощо.

 

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Лютий 2018
Леся Українка мандрує Німеччиною, Італією, Швайцарією. Вона заощаджує на вбраннях, проте дістає...
Євгенія Гринь ・ Серпень 2016
Прозові твори у цьому числі часопису – це три різні погляди на свій народ і свою країну «зі сторони...

Розділи рецензій