Душан Беліч, Павєл Тєрєшковіч, Микола Рябчук.... Перекрестки. 2004, № 1–2; 2005, № 3–4

Грудень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
129 переглядів

Два здвоєні числа російськомовного журналу «Перекрестки», заявленого як щоквартальне видання, а насправді лише щорічного, з’явилися завдяки зусиллям працівників Европейського гуманітарного університету (Мінськ) і є своєрідним плодом існування елементів громадянського суспільства в інтелектуальному просторі Білорусі – хиткого й загроженого, всупереч бажанням залучених до часопису авторів та його потенційних читачів.

Редакційна передмова до першого числа репрезентує видання як «трансдисциплінарний науковий журнал, присвячений політичним, соціяльним і культурним проблемам східноевропейського пограниччя (Білорусь, Молдова, Україна)». Залучення Молдови до сфери «пограничних» студій редактори вважають своїм здобутком, та коли зважити на те, що вони розглядають «пограниччя» не лише в географічному чи етнокультурному сенсі, але і як стан незавершеного (незавершуваного) переходу – модернізації, вестернізації, деколонізації, – цей крок не виглядає аж таким несподіваним. Утім, не обійдено увагою й інші країни та реґіони европейського пограниччя: в першому числі йдеться про класичний його зразок – Балкани, про які міркує сербський філософ Душан Беліч, у другому вміщено два матеріяли про ближчу й одноріднішу Польщу. Однак першість у географічних зацікавленнях авторів часопису цілком очікувано посідає Білорусь, якій – несподівано – майже дорівнює Україна й українські автори, і далі з великим відривом іде Молдова.

Павєл Тєрєшковіч порівнює два випадки «запізнілого» націєтворення у Східній Европі та пояснює неоднаковий успіх українського та білоруського націоналізму відмінною соціяльною структурою та економічним розвитком українських і білоруських земель у другій половині XIX століття; з його дописом сусідять уривок із книжки Миколи Рябчука «Від Малоросії до України», присвячений парадоксам українського нативізму, та есей Ярослава Грицака «І ми в Европі?». Тут-таки можна прочитати огляд Даніеля Бовуа про трактування суперечливих питань української історії в російській, польській і французькій історіографії; розвідку Вірджиліу Бірледяну про національні міти в суспільній свідомості пострадянської Молдови; міркування Владіміра Абушенка про евристичні перспективи застосування поняття «креольство» в дослідженнях Східної Европи; переклад теоретичної статті Вальтера Міньоло про постколоніялізм і постокциденталізм як форми підкореної раціональности. Ольга Шарага намагається пристосувати основні тези Міньоло до білоруської ситуації, а Альміра Усманова за допомогою семіотичної теорії концептуалізує «пограниччя».

У № 3–4 проблематика дещо розширюється завдяки долученню ґендерного аспекту. Хоча постколоніяльна тема залишається на чільному місці: зокрема, тут уміщено уривок із книжки Марка Павлишина «Канон та іконостас», у якому йдеться про прояви постколоніялізму в сучасній українській культурі, статтю головного редактора білоруського часопису «Палітычная сфера» Андрея Казакевіча «Про колонію», а також текст лекції Оксани Забужко «Жінка-автор у колоніяльній культурі». Дещо вирізняється в цьому контексті дослідження Людмили Кожакарі, яка застосовує поняття «місць пам’яті», пишучи про маніпулювання суспільною свідомістю, до якого вдається посткомуністична еліта Молдови. Проблемі модернізації присвячено перекладні публікації: уривок із книжки «Посткомунізм» польського соціолога Ядвіґи Станішкас, а також матеріяли дискусії про консервативну модернізацію Польщі. Натомість у рубриці «Дискусія» можна прочитати полемічний відгук харківської дослідниці Тетяни Журженко на статтю Миколи Рябчука «Дві України». Болгарський літературознавець Александр Кйосев міркує про характерні риси самоколонізованих культур, білоруський філософ Ігар Бабков про «транскультурність як білоруський досвід». Тут-таки вміщено есей Анатолія Паньковського «Про толерантну політику» та розвідку Андрея Герновіча про особливості етнічної самосвідомости поляків в умовах білорусько-польського пограниччя. Матеріяли цього числа доповнює великий уривок із книжки класика постколоніяльної теорії Гомі Бгабги «Місцезнаходження культури».

С.В.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій