Алексей Глухов. Перехлест волны. Политическая логика Платона и постницшеанское преодоление платонизма

Лютий 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
188 переглядів

Москва: Издательский дом Высшей школы экономики, 2014.

Книжку присвячено наслідкам перетину й зіткнення двох філософських «хвиль» — платонізму і антиплатонізму (постніцшеанства). Алєксєй Ґлухов переконує, що сучасній европейській «континентальній» та англо-американській «аналітичній»філософії властива неприхильність до метафізики та Платона. Автор стверджує, що сьогодні слід використати шанс по-новому прочитати тексти філософа і заговорити мовою думки, якій не чужа ані свобода, ані справедливість.

Ґлухов виокремлює дві незалежні мови мислення про політику. Перша говорить про свободу як про конституційне право і оперує такими поняттями, як норма, закон, леґальність, верховенство права. Друга зосереджується на особливій «аномальній» свободі, що виражається у спонтанному бажанні. Тому недоліком сучасної політичної філософії, на авторову думку, є відсутність єдиної мови, яка долала би наявність двох різних «логосів». У першому розділі він висловлює гіпотезу, що виправити цей недолік можна завдяки Платону, який своєю політичною філософією вирішив проблему співвідношення аномальної свободи і справедливости. На основі цієї гіпотези вибудувано методологічну логіку дослідження сучасних політичних проблем: аби виявити у Платонових діялогах елементи обох логік — свободи і справедливости, слід застосувати аналітичний та інтерпретативний підходи, що дає змогу подолати своєрідну «схизму» політичної філософії.

Другий розділ присвячено з’ясуванню суті поняття політичного. Автор реконструює дискурс про його античне розуміння, аби позбутися «постніцшеанських» догм про Платона. У третьому розділі реконструйовано політичну логіку Платона, що передбачає інтерпретацію його політичної філософії на основі аналізу «Держави» та інших діялогів. Ця частина книжки має на меті показати хибність тверджень, згідно з якими давньогрецького філософа проголошують ворогом свободи (праця Карла Попера «Відкрите суспільство і його вороги»). У четвертому розділі Ґлухов звертається до розуміння платонізму в сучасних філософських текстах, яким властиве подолання платонізму. Тут розглянуто праці Мартина Гайдеґера («Вчення Платона про істину»), Ганни Арендт («Філософія і політика»), Лео Штравса («Проблема Сократа», «“Держава” Платона»), Жиля Дельоза («Платон і симулякр»), Жака Дерида («Платонівська фармація»), Мішеля Фуко («Керування собою та іншими»). Автор передбачає зустріч із платонізмом на «ворожій» для нього території і показує, що завдання подолати платонізм у цих текстах зумовлено не почуттям інтелектуальної солідарности постніцшеанців, а політичною реальністю.

Роздуми Алєксєя Ґлухова — це діягноз для філософії минулого століття (і не лише для політичної філософії, до якої він безпосередньо звертається). Одним із положень цього діягнозу є необхідність ре-метафізикалізації, себто потреба згадати про «метафізику» як про найкращу теорію справедливости. Така метафізика сьогодні потрібна для осмислення нашої переважно антиметафізичної сучасности.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій