Володимир Пилипенко. Перед лицем ворога. Польська антитурецька література середини XVI — середини XVII століть

Серпень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
230 переглядів

Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, 2014.

Монографія історика Володимира Пилипенка — результат копіткої праці зі збирання вельми цікавого комплексу джерел, що прояснюють репрезентацію військово-політичного протистояння Речі Посполитої та Османської імперії в польській суспільно-політичній думці середини XVI — середини XVII століття. Особливу увагу автор приділяє місцю та значенню українських земель у контексті цього протистояння.

Щоб розкрити тему, дослідник насамперед проаналізував специфіку джерельної бази (перші літературні та публіцистичні твори, які завдяки винайденню друкарського станка стали доступнішими для читачів ранньомодерної Европи) та попередні напрацювання у вітчизняній та зарубіжній історіографії, а також структурував дослідження, зробивши його максимальним доступним для читача, приміром, зміст літературно-публіцистичної літератури — за тематичними рубриками, як-от «Шляхта і посполите рушення», «Колонізація України та реформування війська», «У часи міжкоролів’я», «Уявна війна з реальним ворогом», «Правда та вигадки про турків і татар», «Як залагодити стосунки з козаками» і «Лицарська школа на українських землях».

Дослідник розглядає найважливіші мотиви антитурецької літератури — так званих «турчиків». Турчики були самостійним літературним жанром зі своїми неписаними канонами й авторитетами. Найпоширенішим мотивом турчиків було ствердження неминучости війни з османами (таким було тверде переконання шляхетської спільноти), Польщу ж при цьому зображували як оточену ворогом із усіх боків. Це посилювало певність шляхти у власному винятковому становищі як захисника держави. Ще одним мотивом було ствердження, що вузол суперечностей між Річчю Посполитою, Османською імперією та Кримським ханатом не вдасться розв’язати мирним шляхом, тож війна з турками є лише справою часу. І третій поширений мотив — це пошук ворога всередині держави. Для польських публіцистів таким внутрішнім ворогом стали євреї.

У виданні важливі додатки, в яких представлено найяскравіші зразки антитурецької літератури. Наприклад, «Деліберація. Про об’єднання і союз Корони Польської із християнськими панами проти Турків. Додані посольства і відповіді славного короля Сигізмунда І. — Познань, 1595» або «Спосіб коронного управління і готовності: яка повинна бути оборона Речі Посполитої. Видано Миколаєм Хабєльським із Хабєліц, турецьким в’язнем. — Без місця, 1675».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій