Навук. рэд. С. Ф. Сокал, А. М. Янушкевіч. Парламенцкія структуры ўлады ў сістэме дзяржаўнага кіравання Вялікага княства Літоўскага і Рэчы Паспалітай у XV–XVІІІ стагоддзях

Жовтень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
115 переглядів

Мінск: БІП-С Плюс, 2008.

Збірник наукових праць є результатом проведеної завдяки спільним зусиллям Білоруського інституту правознавства, Польського інституту у Мінську та Посольства Литовської Республіки у Білорусі міжнародної наукової конференції, яка була присвячена 500-річчю парламентаризму на білоруських, литовських та українських землях Великого князівства Литовського (1507 року в столиці князівства Вільнюсі відбулося перше зібрання Вального сейму) і яка зібрала фахівців з історії правових та політичних інституцій Великого князівства Литовського з Білорусі, Польщі, України, Литви, Росії та Великої Британії. Наукові доповіді, виголошені під час конференції 23–24 жовтня 2007 року у Мінську та Новогрудку, і стали основою цього видання.

Дослідження висвітлюють низку маловивчених аспектів зародження, походження та характеру парламентських структур ВКЛ, а також роль різних реґіонів і суспільних верств у їх функціонуванні. У статтях Таїсії Довнар (Мінськ) та Лідії Корчак (Краків) проаналізовано джерела білоруського та литовського парламентаризму у порівняльній площині. Аляксей Шаланда (Мінськ) спробував зреконструювати причини та наслідки конфлікту волинян і жемайтів під час роботи сейму 1529 року. Володимир Поліщук (Київ) проаналізував прохання представників Волинської землі на вальних сеймах 1547–1568 років, а Васіль Варонін (Мінськ) – законодавчу діяльність вітебських обласних з’їздів на прикладі уставу про «похожих» селян 1531 та 1551 років. Реґіональний волинський аспект представлено у працях Наталії Старченко (Київ) та Петра Кулаковського (Острог). Перша розглянула проблематику сеймиків Волинського воєводства під час Великого безкоролів’я 1572–1576 років, а острозький історик – представництво Волинського воєводства на сеймах Речі Посполитої 1632–1647. Тему представництва від Великого князівства Литовського на сеймах Речі Посполитої часу правління Владислава Вази (1632–1648) розвинув Віталь Галубовіч (Гродно).

Роботу Віленського вального сейму 1563 року проаналізував Андрей Янушкевіч (Мінськ). Історик розглянув згаданий сейм у контексті Лівонської війни та внутрішніх реформ у князівстві. Анджей Закшевський (Варшава) з’ясував мотиви, якими впродовж XV–XVІІІ століть керувалися королі у їхній позиції щодо сеймиків і з’їздів князівства, а Дарюс Вілімас (Вільнюс) – урядників земських судів – учасників сеймів Речі Посполитої та Головних з’їздів Великого князівства Литовського 1569–1588 років.

Реґіональний білоруський аспект роботи парламентських структур у правовій системі князівства виклав Павєл Лойка (нині вже покійний, відомий дослідник й викладач Білоруського державного університету). Дослідження Хенрика Люлєвіча (Варшава) та Андрея Радамана (Мінськ) стосуються інституційних аспектів зібрань упривілейованого прошарку населення князівства – шляхти. У першому випадку – неформальні сенаторсько-шляхетські з’їзди на прикладі повстання Северина Наливайка, а в другому – військові шляхетські з’їзди Новогрудського повіту другої половини XVІ століття. Анджей Рахуба (Варшава) дослідив місця проведення сеймиків Великого князівства Литовського з 1569 по 1794 рік.

Кілька статтей висвітлюють особистісний чинник у системі литовського парламентаризму. Владімір Падалінський (Мінськ) дослідив службову кар’єру земського підскарбія Дмитра Халецького; Анна Хорошкевіч (Москва) розглянула цікавий сюжет про участь польського німця Мартина Ґруневега на суді Боярської думи 9 квітня 1585 року; Януш Доробіш (Ополє) проаналізував дипломатичну місію мстиславського воєводи Януша Скумін-Тишкевіча до Швеції у 1523–1525 роках; Томаш Кемпа (Торунь) торкнувся питання співробітництва протестантів і православних на литовських сеймиках часів правління Сигізмунда Вази.

Окрема група статтей стосується проблеми участи у роботі парламентських структур Великого князівства Литовського різних угрупувань, послів, фракцій. Зокрема, Маріуш Савіцький (Ополє) розглянув участь фракції Сапєг на сеймі Речі Посполитої у 1654 році, наслідком роботи якої став розпад литовського прокоролівського угрупування. Робертас Юрґайтис (Вільнюс) дав переконливі відповіді на питання, як голосувала шляхта на сеймику Річицького повіту 7 лютого 1706 року під час виборів депутатів до Головного Литовського Трибуналу. Томаш Тесельський (Ополє) простежив позицію й походження політичної ваги литвинів у нарощуванні чисельности армії на сеймах Речі Посполитої у 40-х роках XVIII століття. Персональний склад послів від Литви та їхню активність на сеймі Речі Посполитої 1761 року дослідив Андрей Мацук (Мінськ).

Проблема реалізації реформ Чотирилітнього сейму 1788–1792 років стала об’єктом дослідження Рамунє Шмігельскіте-Стукенє (Вільнюс). Річард Батервік (Лондон) розглянув роботу цього ж Чотирилітнього сейму під кутом зору того досвіду парламентаризму, який він дав наступним сеймам та сеймикам.

Чи не вперше у пострадянській історичній науці так представницьки й широко представлено різні погляди на питання зародження, функціонування та генези литовсько-польської системи парламентаризму. Статті дають чимало відповідей, а почасти ставлять нові проблеми у важливому напрямку вивчення парламентських структур Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій