Василь Махно. Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн

Листопад 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
747 переглядів

140 с.
Київ: Критика, 2006.

Нова книжка Василя Махна – це збірка есеїв та інтерв’ю, друкованих в українській та зарубіжній літературній періодиці впродовж останніх п’яти років. Уже в назві книжки криється іронія або ж реакція на два малопоєднувані культурні топоси Сходу та Заходу, поміж якими вже декілька років поспіль, мешкаючи у Нью-Йорку, перебуває автор. Нью-йоркський Браянт-парк, що його Махно перейменовує на парк імені Ґертруди Стайн, заселений іменами Езри Павнда та Федерико Ґарсії Лорки, Джона Ешбері й Френка О’Гари, Вітольда Ґомбровіча й Збіґнєва Герберта, Нікіти Станеску та Януша Шубера, які визначають епохи модернізму та постмодернізму в світовій культурі. Це парк, який одночасно існує і не існує, а прогулюючись ним, потрапляєш одночасно в різні часові виміри та їх культурологічне наповнення.

Насправді це не лише мандри різними країнами та культурами («Сербський сюрреалізм», «Румунський синдром» та «Express “Venezia”») з їхніми мітами й стереотипами, давньою та сучасною історією, що існують, мов паралельні світи, в інших наповненнях пейзажів, буденного існування, національної кухні та пронизливого відчуття миттєвости проминання. У Сербії – це Белґрад і Шумадія, монастирі, церкви, ченці, вечеря в корчмі, неспішні оповіді сербських поетів і сербський сюрреалізм, який потрактовано не тільки як мистецький напрям, але й як веремію сучасної історії. Румунія із замком Дракули, Нікітою Станеску, піснями Марії Тенасе й ромами відчуває лихоманку синдрому переходу від епохи Чаушеску до Европейського Союзу; і цілком невигадана історія мандрів потягом «Express “Venezia”» через Австрію до Словенії, – у книжці це завжди реальне та метафоричне повернення до Европи, постійне балансування автора поміж топосом, у якому він тепер є, і топосом, із якого вийшов.

У парку можливі зустрічі з письменниками, яких автор або вписує до свого «внутрішнього» канону, або зустрічав, або перекладав; цей своєрідний «персональний пейзаж» проступає крізь реальний пейзаж столиці світу – Нью-Йорка. Десять есеїв та два інтерв’ю, зібрані в книжку, поєднує авторове прагнення подивитися на все, що його оточує, через культуру та її творців, змінюючи ритм і візуальні ряди оповідей. Автор іще наївно «вірить» у немарґінальність та потребу культури (вужче літератури) хоча би задля того, щоб виправдати сам процес писання в епоху техногенних та цивілізаційних зрушень і змін. 

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Розділи рецензій