Кристина Курчаб-Редліх. Пандрьошка

Листопад 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
289 переглядів

Київ: Темпора, 2010.

Польська журналістка Кристина Курчаб-Редліх чотирнадцять років (1990–2004) пропрацювала в Росії, проте її «Пандрьошка» не є, як можна було б очікувати, збіркою написаних за цей час репортажів. Це радше дослідження з культурної антропології, виконане на підставі включеного спостереження спільноти Інших, – от хіба що тільки авторка, не будучи науковцем, може собі дозволити емоційність, вільний публіцистичний стиль та більшу провокативність оцінок і тверджень, від чого оповідь лише виграє.

Книжка Курчаб-Редліх, як пише вона сама, почалася зі здивування та нерозуміння: чому совєтська, а згодом єльцинівська Росія так відрізнялася від інших колишніх країн соцтабору та західного світу? Звідки береться разючий контраст між витонченістю і привабливістю російської високої культури, блиском і яскравістю російської столиці, з одного боку, та повсюдністю страждання і несправедливости – з іншого? Авторка добре відчуває цю радикальну інакшість, завдяки чому має змогу побачити і поставити під сумнів речі, що їх самі росіяни часто не помічають, уважаючи їх нормою та невилучною частиною звичайного повсякденного життя. З іншого боку, у таких ситуаціях завжди є небезпека піти в іншуванні надто далеко і почати створювати або відтворювати стереотипи, які мало співвідносяться з реальністю. Як видається, Курчаб-Редліх усвідомлює цю проблему, й у більшості випадків не переходить цієї небезпечної межі.

Книжка складається з трьох частин. У першій, що має назву «Життя», містяться спостереження над змінами російської повсякденности протягом 1990-х років, починаючи від сфери побуту, через специфіку міжособистісних узаємин і гостинности, культури відпочинку та святкувань, до аналізу народної релігійности і пов’язаної з нею сакралізації влади. У частині другій, «Досвід», взаємовідносини особистости та влади виходять на перший план. Авторка міркує над причинами традиційної слабкости російської громадянської ініціятиви та громадянського суспільства і всесильности влади, шукаючи пояснення в аналізі феноменів насильства, страху та байдужости, що пронизують російське суспільство на різних рівнях. Курчаб-Редліх переконливо демонструє, що з розпадом СССР ці феномени не зникли, а лише змінили форми своєї присутности.

Останню частину книжки, що має назву «Виживання», присвячено чеченському конфліктові, в якому, на думку польської журналістки, у концентрованому вигляді проявилися усі найгірші риси російської дійсности 1990-х років. Спираючися на особисті спостереження та інтерв’ю, взяті у чеченців, Курчаб-Редліх на мікрорівні окремих людських доль змальовує жах та безглуздість того, що відбувалося в республіці протягом Першої чеченської війни та перших повоєнних років.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Найпростіше було би зіставити книжку Всеволода Стеблюка з іншими мемуарами учасників теперішньої...
Владислав Яценко ・ Червень 2017
Автор щоденника відстежує та фіксує новини европейської політики. У полі його зору – перебіг...

Розділи рецензій