Віктор Вечерський (гол. ред.). Пам’ятки України, 2001, № 4

Травень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
45 переглядів

Останнє минулорічне число журналу відкриває стаття його головного редактора Віктора Вечерського «Новий погляд на проблему втраченої архітектурної спадщини», автор якої конструює статистичну модель, що дозволила б оцінити обсяги та причини архітектурних втрат на теренах України від давнини до сучасности. Як з’ясовує дослідник, найбільше пам’яток втратили Полтавщина і Слобожанщина, найменше – Львівщина, Одещина та Крим; причиною втрат є переважно державна політика нищення архітектурної спадщини (а не, приміром, війни або стихійні лиха); абсолютна більшість втрат припадає на міжвоєнний період, хоча за роки незалежности зникло більше пам’яток, ніж під час Першої світової війни, й майже стільки, як під час Другої. Прикро, хоча й не дивно, що після виходу цього числа в світ автора звільнено з редакторської посади (як і з інших посад) за принципову критику урядової політики в галузі охорони (чи пак плюндрування) культурно-історичної спадщини.

Посмертна стаття-застереження Григорія Логвина порушує питання про моральну відповідальність реставраторів за можливі неґативні наслідки їхньої непродуманої діяльности; проаналізувавши конкретні приклади фатальної реставраторської некомпетентности (реконструйовані Золоті Ворота, чернігівські храми, Покровський собор у Харкові тощо), автор пропонує колеґам «публічно визнати свої помилки» і повернути первісний вигляд пам’яткам, що їх вони знівечили.

Як на гріх, поряд зі статтею Григорія Логвина вміщено допис одного з таких «колеґ», львів’янина Івана Могитича, який силкується науково обґрунтувати свою реставраторську наругу над галицькою церквою святого Пантелеймона XII століття, яку автор статті нещодавно «добудував» до «початкових» форм.

Сергій Білокінь публікує слідчі зізнання Сергія Глеваського, що в 1920–30-х роках був організатором і безпосереднім учасником державного розграбування українських музейних цінностей з метою продажу за кордон.

Крім того, в журналі вміщено ґрунтовні розвідки Леоніда Кращенка та Євгена Осадчого про відбудову Володимирського собору в Херсонесі, Тетяни Тимченко про Миколу Касперовича і київську школу реставрації станкового малярства 1920–30-х років, Ірми Тоцької про історично-мистецькі паралелі між Десятинною церквою та Софією Київською, Віктора Вечерського про фортифікації Сумщини XVII–XVIII століть тощо.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Лютий 2018
Беззаперечним центральним матеріялом випуску є фраґмент книжки спогадів письменника, критика,...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій