Пад агульнай рэдакцыей Валера Булгакава. Палітычная гісторыя незалежнай Беларусі (да 2006 г.)

Грудень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
103 переглядів

Выданьне другое, папраўленае і дапоўненае
Беласток: Беларускае гістарычнае таварыства; Вільня: Інстытут беларусістыкі, 2011.

Друге видання розлогої монографії (1228 сторінок; перше видання, випущене 2006 року також у Вільнюсі, мало їх 700) присвячено пам’яті білоруського політолога, директора Білоруського інституту стратегічних досліджень Віталя Сіліцького (1972–2011). Він був науковим редактором трьох із семи розділів цієї книжки та автором дев’яти статтей у ній.

Три десятки авторів 104-х зібраних у монографії статтей (свого часу всіх цих дослідників об’єднала неформальна Мінська аналітична група) проаналізували основні політичні процеси у Білорусі у 1990–2006 роках. Валєр Булгакав у вступі наголошує такі особливості диктатури Лукашенка, як «руйнування принципів поділу влади, верховенства права та конкурентности політичного процесу», ведення «медійних війн на знищення», «репресивної політики ідентичности» та культурної політики, «заснованої на засадах апартеїду, стигматизації та ґетоїзації». Він висловлює впевненість у тому, що ця книжка стане «обов’язковою читанкою для тих, хто не лише кине виклик режимові але зможе реально перебрати в нього владу».

Лукашенко переміг на президентських виборах 1994 року завдяки підтримці пострадянського населення з розмитою національною ідентичністю, привабленого його обіцянками «ситости та спокою» (Андрей Єкадумав). Наступні перетворення політичного простору Білорусі зміцнили авторитарний режим і підданську політичну культуру значної частини суспільства, а референдум 2004 року зняв обмеження кількости президентських каденцій для однієї особи (Юри Чавусав).

Для леґітимації влади був особливо важливим референдум 1995 року щодо повернення радянської символіки, запровадження російської мови як другої державної та інтеґрації з Росією (Андрей Єкадумав, Пьотра Натчик). Політична, економічна та військова інтеґрація мала наслідком створення Союзної держави Росії та Білорусі (Аляксандар Ціхамірав, Аляксандар Гатовський, Ян Мікалаєв, Ірина Єкадумава та Уладзімер Ровда). Цьому відповідали і Лукашенкова політика русифікації, і відтворення радянської мітології, і настанова більшости населення Білорусі на споживання російського «культурного секонд-хенду» (Андрей Єкадумав). Але у березні 2006 року масові протести на площі Каліновського у Мінську проти фальсифікацій на президентських виборах засвідчили наявність у Білорусі численних прихильників европейських цінностей.

У післямові Віталь Сіліцький нагадує про оголошений керівником адміністрації президента намір побудувати «корпоративну державу» (такими були Італія за Мусоліні та Іспанія за Франко) і доводить, що у Білорусі до весни 2006 року загалом склався «режим франкістського типу». Водночас, з огляду на численні вияви самоорганізації та солідарности у білоруському суспільстві, він робить висновок про те, що риску «під боротьбою між диктатурою і демократією підводити ще рано. За великим рахунком, вона лише починається».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій