Горан Петрович. Острів та інші видіння

Серпень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
182 переглядів

Харків: Фоліо, 2007.

Твори, які увійшли до збірки одного з найвідоміших і найталановитіших сучасних сербських письменників Горана Петровича, належать до різних періодів його творчости. «Оповідка про оповідання», що відкриває книжку, править за своєрідну передмову та дороговказ в авторовому художньому світі. Центром цього світу є слово та уява. Слово у Петровича значуще й майже фізично вагоме – його відчуваєш і бачиш, а відтак тут не можна бездумно розкидати слова чи замінювати їх. Звідси і влучність мови та довершеність стилю – нічого зайвого чи надмірного, натомість елітарність, філософічність і медитативність. Петровичева оповідь неквапна, розмірена – вона розрахована на вдумливого читача, що звик смакувати і сюжет, і мову. Поспішати стало тепер повсюдною звичкою, та письменник знайшов як стримати нетерплячого читача: він розбиває кожне оповідання на розділи, у такий спосіб розставляючи відповідні акценти і шліфуючи думку.

Твори з циклу «Острів та довколишні оповідання» близькі до мітів і притч, а символи та алегорії стають основними авторовими інструментами. Сни тут вагоміші за «яву», а леґенди існують у паралельному до сьогодення вимірі, адже «світ є округлою сунією, що обрамлена розповіддю». Тож не дивно, що Острів можна створити з оповідей та снів.

У решті циклів автор відмовляється від абсолютної умовности хронотопу та героїв. Цикл «Ближні» – це відлуння війни на теренах колишньої Юґославії, трагічні історії окремих людей. Час і смерть стають єдиними вимірами людського життя, в якому так важливо не загубитися.

Збірку завершує цикл «Відмінності», де письменник простежує різницю між справжнім і фальшивим, вагомим і минущим, бажаним і реальним. Для одвічних тем про людську природу та призначення він знаходить нові й водночас надзвичайно прості форми. А відтак через буденні й конкретні картини проглядає космос, вічне та надлюдське. «Можливо, оповідь і є тим єдиним, що ми від створення світу змогли знайти і позначити», – підсумовує автор, але, кажучи «можливо», уникає категоричности. Картина всесвіту намальована на полущеній стелі, Богородиця не знає, хто вона насправді, а Бог не чує музики – сучасний світ неможливо пояснити традиційними координатами. Закінчує цей цикл і збірку оповідання «Між двома сиґналами», що стає антитезою до попередніх текстів і пересторогою: якщо раніше центром світу були слово та уява, то нині це місце посіли телевізор і бездумність. Тому Петрович залишає читачеві багато місця для інтерпретацій та роздумів. Це книжка, яку цікаво перечитувати, та тексти, які ставитимуть читачеві щоразу нові запитання.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
Антропологічно і психологічно різні дівчата, із підробними документами – польки, що їдуть на...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
На відміну від інших домодерних суспільств, що зберігали пам’ять за моделлю «батьки – історія –...

Розділи рецензій