Андрій Портнов, Ґерхард Симон, Ганс-Йоахим Шпанґер.... Osteuropa, 2014, № 1. Im Namen des Volkes. Revolution und Reaktion

Серпень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
114 переглядів

Зважаючи на чималий обсяг і ґрунтовність більшости публікацій берлінського часопису «Osteuropa», січневе тематичне число про Евромайдан «Від імені народу. Революція та реакція» можна означити як блискавичну реакцію на українські події. А враховуючи, що далі був іще трагічний лютий (відразу зауважу, що частина статтей містить редакційні постскриптуми, в яких ідеться саме про лютневе загострення) і всі подальші місяці, кінця яким досі не видно, оприлюднені в числі думки й висновки здаються таким собі проміжним зрізом, збіркою роздумів науковців із різних країн, оновлення яких слід чекати в наступних числах.

На самому початку редактори подають німецькомовний переклад колонки «Операция “Русский Крым”. Проигрывает тот, кто первым открывает огонь» військового оглядача московської «Новой газеты» Павла Фельґенґауера, вперше опублікованої 3 березня 2014 року (до початку червня стаття зібрала вже вісімдесят тисяч переглядів). Фельґенґауер наголошує, що окупація Криму мала на меті запобігти новому українському уряду стабілізувати ситуацію в Україні. При цьому «захист російськомовного населення», очевидно, був лише приводом для аґресії. Та Кремль потребує цього приводу, аби посіяти розбрат між західними країнами й змусити їх змиритися з окупацією.

Шеф-редактор інтернет-порталу historians.in.ua, а від 2012 року гостьовий доцент Берлінського університету імені Гумбольдта, Андрій Портнов фіксує хроніку Евромайдану («Війна і мир. “Еврореволюція” в Україні») від несподіваної відмови Віктора Януковича підписати угоду про асоціяцію з ЕС в листопаді 2013 року до його втечі та усунення з посади. Портнов зазначає, що внаслідок цих подій Україна зіткнулася з величезними політичними, економічними та соціяльними викликами – найбільшими від часів розпаду СРСР. Тему кризи української державности продовжує німецький історик Ґерхард Симон, пояснюючи причини, з яких проевропейський міський протест переріс у революцію. Прагнення українців до Европи було лише приводом для обурення корупцією еліт у формі президентської «сім’ї», яка виснажила країну та призвела її до кризи. Симон характеризує Майдан як «екстериторіяльний політичний простір», творці якого вимагали відставки президента, а також вільних і прозорих виборів. На момент завершення статті (13 лютого 2014 року) автор передбачав два варіянти розвитку подій: зміцнення диктатури або старт оновленої демократії. Про роль Кремля в українських подіях розмірковує політолог, програмний директор і член правління Інституту досліджень проблем миру (Франкфурт-на-Майні) Ганс-Йоахим Шпанґер у статті «Нечестивий зв’язок. Путін та цінності». Главу російської держави не перший рік критикують за зневагу до демократії та права. Владімір Путін заявляє не лише про «особливий шлях» Росії: він проголосив свою країну захисником «традиційних цінностей». Очевидною є його спроба повернути Росії роль «жандарма Европи», чим зумовлено і пошук союзників серед правих політичних сил Західної Европи.

Аби якось скореґувати підпсутий імідж, російська влада суттєво розширила мережу власних медій за кордоном, залучивши також піяр-фірми, пише берлінська журналістка Ґемма Пьорцґен. Але через брак загальної стратегії та базового розуміння публічної демократії, а також політичних змін і соціяльної модернізації Москва, на її думку, не досягне багато.

Науковий співробітник Німецького історичного інституту в Москві Лоренц Ерен порушує проблему, яку можна спроєктувати й на українські реалії: «Дослідження Німеччини без книжок. Брак книжок та труднощі для дослідників». Російські наукові бібліотеки нині майже не одержують німецькомовних видань. Із іншомовними книжками ситуація не краща. Той факт, що деякі бібліотеки мають доступ до баз даних періодики, не вирішує проблеми, бо через брак інфраструктури та прозорости ними користуються лише «свої». За цих обставин серйозні наукові дослідження або участь у міжнародних проєктах стають фактично неможливі.

Постійний рецензент часопису «Osteuropa» професор Ляйпцизького університету Карлгайнц Каспер нарахував 2013 року 27 книжок, вперше або наново перекладених німецькою з російської. Загалом, як вказує автор в огляді «“Найдите Оптину Пустынь!”. Російська література в німецьких перекладах 2013 року», кількість перекладів, порівняно з попередніми роками, зменшилася, та баланс і далі є позитивним. У прикінцевій бібліографії натрапляємо на збірки оповідань Владіміра Одоєвського, Івана Буніна, Лєоніда Добичіна, повість Булґакова «Собаче серце», романи «Золоте теля» Ільфа і Петрова, «П’ятеро» Владіміра Жаботінського, «Весна на Місяці» Юлії Кісіної, «Доля папуги» Андрія Куркова, «Т» Віктора Пєлєвіна (саме з нього – винесена в назву огляду цитата «Найдите Оптину Пустынь!») тощо.

Берлінські науковці Ева Шпанка й Андреас Карс звернули увагу на польських правих екстремістів, кількість яких надто швидко зростає («Рух на марші. Ruch Narodowy та польські крайні праві»). Авторів дивує, що один із найдинамічніших правих рухів Европи тривалий час іґнорували і вдома, і за кордоном. Зокрема, під час «Маршу незалежности» (Marsz Niepodległości) в листопаді 2013 року Варшавою крокувало 50 тисяч його учасників. «Ruch Narodowy» не приховує тісного зв’язку з угорською партією «Йоббік» та іншими правими екстремістами, опонентами Европейського Союзу. Власне, нині можемо говорити про перехід правого екстремізму в Польщі на новий політичний рівень.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій