Рой Алісон, Ефраїм Карш, Марк Кац... Osteuropa, 2013, № 9. Machtlabyrinth. Russland und der Bürgerkrieg in Syrien

Березень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
105 переглядів

«Лабіринт влади. Росія та громадянська війна у Сирії» – маґістральна, хоч і не єдина тема вересневого числа «Osteuropa». Відкриває дискусію стаття політолога й ісламознавця, наукового працівника Інституту близькосхідних досліджень у Німецькому інституті глобальних та реґіональних досліджень (GIGA) Штефана Розині «Вихід із громадянської війни у Сирії. Розподіл влади замість реґіонального конфлікту». Громадянське повстання проти авторитарного режиму в Сирії переросло у громадянську війну. Існує ризик ескалації конфлікту, що може перетворити реґіон на попелище. Ні військове втручання з-за кордону, ані перемога однієї зі сторін не розв’яжуть проблеми. Виходом може стати лише її політичне розв’язання із залученням зовнішніх переговорників, як-от Росія та Іран. Початкова мета – розподіл влади, після чого потрібно створити інтеґраційні державні структури за прикладом Лівану, де п’ятнадцятирічну громадянську війну було завершено за компромісною формулою «не переможець, не переможений».

Росія стала ключовим захисником режиму Асада в Сирії, але чому Москва пішла на такий неймовірний дипломатичний ризик? – ставить запитання науковець з Оксфордського університету Рой Алісон у статті «Несвященний союз. Російська підтримка режиму Асада». Історичні обліґації та ностальгія за минулим – недостатнє пояснення; економічні та стратегічні інтереси Росії в Сирії також не надто суттєві. Звісно, певну роль відіграв страх перед радикальним ісламізмом, що може здестабілізувати Північний Кавказ. Але вирішальний мотив інший: після падіння Муамара Кадафі в Лівії та посилення протестів усередині самої Росії Владімір Путін та його оточення всіма засобами хочуть перешкодити зміні режиму за підтримки ззовні.

У круглому столі «“Ні” солідарності з Заходом! Росія та війна в Сирії», стенограму якого друкує «Osteuropa», взяла участь міжнародна команда політологів: Ефраїм Карш (Велика Британія), Марк Кац (США), Марґарете Кляйн (Німеччина), Марі Мендра (Франція), а також двоє москвичів – шеф-редактор часопису «Россия в глобальной политике» Фьодор Лук’янов та історик Ґеорґій Мірський. Росія протягом багатьох десятиліть надавала Сирії військову, економічну та політичну підтримку. Але цього замало, щоби пояснити, чому Москва так твердо захищає режим Асада. Тут думки спостерігачів розходяться. Дехто вважає, що Росія бореться проти ісламізму, дбаючи про безпеку і стабільність свого південного кордону. Інші певні, що участь Кремля в сирійському конфлікті – цинічна гра. Москві йдеться не про те, щоб відвернути людські страждання, покарати відповідальних за вбивства і застосування отруйного газу, а лише про задоволення власних амбіцій у змаганні зі США.

Домовленість міністрів закордонних справ Сєрґея Лаврова і Джона Кері про знищення сирійської хімічної зброї 14 вересня 2013 року не може приховати головного: відносини між Росією та Сполученими Штатами нині доволі прохолодні, – пише у статті «Помилки в операційній системі. Російсько-американські відносини» німецький науковець Ганес Адомайт. Причини цього глибокого відчуження – несумісність цілей внутрішньої та зовнішньої політики обох урядів. Готовність до перезавантаження діялогу, оголошену президентом Бараком Обамою після виборів, уже втрачено.

Великий спорт – частина великої політики, певен берлінський політолог Штефен Галінґ. У статті «Модель для інтеґрації? Росія, Україна та “Об’єднана футбольна ліга”» він пише про російський проєкт об’єднаної футбольної ліги з Україною, що обговорювався від кінця 2012 року. Контрольована державою газова компанія «Ґазпром» згодна інвестувати в нього величезні ресурси. Українські клуби натомість демонструють стриманість, і навіть в Росії цей проєкт має противників. Останнє слово лишається за Об’єднанням европейських футбольних асоціяцій.

Передумови та медійні «наслідки» приголомшливих досягнень російських тенісисток аналізує науковець Інституту східноевропейської історії та реґіональних досліджень у Тюбінґені Константин Дреес («Попелюшка на Центральному корті. Медійні образи російського тенісного дива»). Автор розповідає, що західна преса подавала «історії успіху» росіянок як казку про попелюшку, яка пройшла шлях від бідної дівчини до зірки з міжнародним визнанням. Насправді ж більшість професіоналок нового покоління походять із родин тенісистів, і саме батьківський досвід із раннього дитинства надихав їх на виснажливі тренування та провадив до омріяних перемог.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій