Себастьян Кіндер, Ніколаус Рос, Беньямін Шенк... Osteuropa, 2013, № 8. Flagge zeigen. Raumprojekte an Odra und Moskva

Березень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
139 переглядів

Назву серпневого числа, що не піддається буквальному перекладові, можна означити як «Демонстрація поглядів. Проєкти облаштування на Одері та Москва». Вміщені в ньому статті редактори згрупували в три розділи: головний, де йдеться насамперед про німецько-польське прикордоння, розділ «Дебати» і традиційний огляд книжково-журнальних новинок.

Себастьян Кіндер та Ніколаус Рос (Університет Ебергарда і Карла в Тюбінґені) пишуть про вплив европеїзації на інтеґрацію окремих европейських реґіонів («“Щецинстан” та “Нова Америка”. Низове формування реґіону на німецько-польському кордоні»). Попри величезні соціяльно-економічні проблеми прикордонної зони, формування Щетинського ареалу «знизу» триває. Спільний культурний простір, підтриманий ініціятивою «Транскультура» або мистецьким проєктом «Нова Америка», здається дуже просто сконструйованим. Головне його досягнення – зникнення кордонів у головах людей. Продовжує тему публікація «Археологія місцевої ідентичности. Нашарування пам’яті в Щецині від 1989 року» – це розділ із книжки культуролога та історика з Европейського університету Віадрина (Франкфурт-на-Одері) Яна Музекампа «Між Штетином та Щецином. Метаморфози міста у 1945–2005 роках» (Вісбаден, 2010). Автор відзначає, що у Польській Народній республіці пруську та німецьку історію таких міст, як Вроцлав (Бреслау), Ґданськ (Данциґ) або Щецин (Штетин) було табуйовано з політичних причин. Від 1989 року ситуація змінилася: нині історики та пересічні громадяни воліють знати минуле. Історичні події та особистості «німецької доби» стають частиною общинної та реґіональної ідентичности.

Професор історії Східної Европи Базельського університету Фритьйоф Беньямін Шенк рецензує opus magnum Манфреда Гільдермаєра «Історія Росії». У фундаментальній праці автор зіставляє розвиток Росії та Західної Европи, простежує засвоєння, присвоєння та перетворення в Росії західноевропейських історичних досягнень. На думку рецензента, головна вада розвідки полягає в тому, що дослідник уважає історію Росії своєрідним відхиленням від европейської норми.

Політологиня-славістка із Гамбурзького університету Реґіна Гелер у статті «Коли статус перетворюється на ідею-фікс. Чи приречена Росія бути великою державою?» ставить під сумнів здатність Російської Федерації відігравати таку саму роль у глобальній політиці, як це було за Російської імперії чи СССР. Російська політична еліта повторює, ніби мантру, тезу про «великодержавність», проте зовнішня політика Росії засвідчує, що Москва стурбована радше збереженням «соціяльного статусу», аніж справжнім зростанням могутности. Росія хоче, щоб із нею радилися, дослухалися до її позиції та поважали, попри позбавлену змісту та конструктивности політику.

Постійний літературний оглядач часопису Карлгайнц Каспер характеризує нові течії та тенденції в сучасному російському письменстві («Роки змін. Калейдоскоп нової російської літератури»). Попри непевний політичний та інтелектуальний клімат ери Путіна, російська література витворила барвистий масив художніх текстів. Результати премій «Национальный бестселлер», «Большая книга», «Русский Букер» та «НОС» 2009–2013 років легко відстежити в критиці. Задають тон знайомі постаті – Дмітрій Биков, Алєксандр Тєрєхов, Данііл Ґранін, Лєв Рубінштейн, Максім Кантор, суттєво пожвавлюють літературну сцену нові імена – Іґорь Вішнєвєцький, Архімандріт Тіхон, Маріна Стєпнова, Натан Дубовіцький, Фіґль-Міґль, Плато Бєсєдін, Антон Понізовський.

До розділу «Дебати» вміщено статті про політику Заходу щодо Росії. Приміром, мюнхенський краєзнавець Фабіан Буркгардт упевнений, що модернізаційне партнерство між Німеччиною та Росією зазнало поразки («Неопатримоніялізація замість модернізації. Політика Німеччини щодо Росії та російський “откат”»). Росія декларує, що прагне навздогінної модернізації, для якої німецька промисловість і торгівля мають технології. Відтак економічне оновлення «зверху» мало би привести до відкритости політичної системи. Реальність, проте, інакша: російська політична система неопатримоніяльна, а еліта країни не зацікавлена в модернізації. Німецькі та інші міжнародні компанії намагаються пристосуватися до «неформальних практик» місцевої економіки, тим самим стабілізуючи вже наявний лад.

Відколи Владімір Путін повернувся на президентську посаду, російські лідери намагаються утвердити звичний порядок за допомогою кримінального законодавства, пише берлінський історик і політолог Ганс-Генінґ Шредер у статті «Росія в Европі. Міркування про дискусії щодо Росії в Німеччині». Втручання у приватне життя громадян надає режимові Путіна нового, набагато репресивнішого характеру. Саме тому дебати на тему, як Німеччині співпрацювати з Росією, було зупинено. Професор Амстердамського університету Гайнрих Фоґель відзначає, що політика розрядки між Заходом та Совєтським Союзом не дає підказок щодо нинішньої Росії, адже минуле й теперішнє надто несхожі («Через еволюцію до стабільности. Політика щодо Росії: між конфронтацією та кооперацією»). Нині Захід ослаблений, США себе здискредитували, співпраця в оборонних проєктах, як-от ПРО, є згубною. Росія перестала бути надійним партнером для Европи. Нині московські лідери задовольняються показовою ізоляцією, але в тривалій перспективі це не спрацює. Необхідно знайти компроміс між емоційною конфронтацією та безумовною співпрацею. А першим кроком до цього має стати пошук територій у політиці, промисловості, торгівлі та технологіях зі сумісними стандартами. Сумісність не означає ідентичности, але передбачає недвозначну критику зневажання норм міжнародного права та репресій. Адже мовчання – це співучасть.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій