Даніель Уршпрунґ, Анелі Уте Ґабаний, Микола Рябчук... Osteuropa, 2012, № 9. Im Blick. Rumänien, Ukraine, Ungarn

Серпень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
84 переглядів

«Придивляючись до Румунії, України та Угорщини» – так досить умовно можна перекласти назву випуску «Osteuropa», у якому редактори свідомо зіставляють політичну, економічну та мистецьку ситуації трьох доволі несхожих східноевропейських країн.

Швейцарський історик Даніель Уршпрунґ з оптимізмом дивиться на нещодавню політичну кризу в Румунії. Влітку 2012 року державні інституції опинилися в скрутному стані через боротьбу між новим урядом і президентом. Намагаючися позбавити влади Траяна Басеску, уряд постійно порушував принципи верховенства права, а відтак ризикував незалежністю судочинства. Проте судова система Румунії витримала тиск і може вийти з кризи сильнішою, аніж будь-коли. Берлінський політолог Анелі Уте Ґабаний додає, що проти усунення Траяна Басеску протестували також ЕС та західні уряди. Криза стала кульмінацією тривалого конфлікту між урядом і президентом, вона загрожувала президентові втратою особистої влади та політичного впливу. Політикам, які потрапляють у такі ситуації нерідко, вдавалося маніпулювати незалежними інституціями і навіть Конституційним судом. Та найгірше, що конфлікт зашкодив репутації країни в світі й похитнув довіру румунів до власних керманичів.

Член редколеґії «Критики» політолог Микола Рябчук у статті «Ненадійне самодержавство» сподівається, що Віктор Янукович не гратиме за «сценарієм Лукашенка», а принаймні змушений буде шукати компроміс з українською опозицією. Рябчук відзначає, що перемога Януковича на виборах 2010 року не привела до обіцяних реформ, і це драстично скоротило довіру до нього та Партії реґіонів. Утім, й опозиція мало що одержала: її фраґментація грає на руку владі й та її активно заохочує.

Валєрій Карбалєвіч окреслює виборчу ситуацію в Білорусі промовистим словом «симуляція». Наприкінці вересня 2012 року 110 членів Палати представників Національного зібрання було рішуче оновлено: всі тепленькі місця перепали прихильникам президента. За висновком Організації з безпеки та співробітництва в Европі, білоруські вибори не були ані вільні, ані прозорі. Зрозуміло й те, що офіційно оголошена явка 75% – очевидне перебільшення.

Два фраґменти з минулого Угорщини аналізують історики Іґнац Ромсіч («Тріянон і Голокост. Угорські травми XX століття») та Ференц Лацо («Плутані шляхи, темні плями. Угорські євреї у добу Горті»). Євреї, що мешкали в Карпатах ще у X столітті, у XIX столітті підтримали будівництво Угорської держави: ідентифікували себе з ідеєю Угорщини, зробили великий внесок до угорської економічної модернізації та культурного оновлення. Проте у кризовий для країни 1870 рік народився політичний антисемітизм, що у часи Першої світової війни підточив ліберальну ідею національного рівноправ’я. Тісно переплетені Тріянонський мирний договір (1920) і Голокост (1944) стали фатальними віхами в угорській історії XX століття. Втім, міжвоєнний час для угорського єврейства мав і позитивні сторони завдяки правлінню Міклоша Горті (1919–1944). Попри загальне обмеження в правах та антисемітизм, до 1944 року багато угорських євреїв і далі жили у власній країні, тоді як в інших державах геноцид набирав страхітливих обертів. Усвідомлення, що режим Горті не був фашистським, веде до наступного запитання: як могли угорські консерватори, маневруючи поміж протистоянням і співпрацею з антисемітами, бути втягненими в Голокост?

Литовський поет, есеїст і перекладач Лавринас Каткус у статті «Смішна агонія» порівнює три знакові романи доби соціялізму: фантасмагорію Вєнєдікта Єрофєєва «Москва –Пєтушкі», «Малий Апокаліпсис» Тадеуша Конвіцького та «Вільнюський покер» Ричардаса Ґавеліса. У кожному з них віртуозно використано традицію ґротеску – як засіб показати підвищену соціяльну напругу й естетичні суперечності. Кожний зображує світ пізнього соціялізму як добу абсурду, що містить у собі зародки власної смерти.

Німецький історик і музикознавець Рюдиґер Ритер згадує епохальні джазові етери «Голосу Америки» у виконанні Віліса Коновера – одного з найкращих джазових журналістів усіх часів («Корисні непорозуміння»). Своїми передачами Коновер надихав мільйони людей із соціялістичних країн, що жили за «залізною завісою», пропаґував джаз в СРСР, створивши територію індивідуальної свободи. Тим парадоксальнішою є Ритерова думка про те, що діяльність Коновера справляла на комуністичну систему стабілізаційний вплив.

Про брак у Німеччині експертів із російських проблем часопис «Osteuropa» писав не раз. Цього разу щодо цього висловлюється Роланд Ґец («Зникомий вид. Німецькі спеціялісти в російській економіці»). Так само не вперше видання порушує проблему якости міжнародної журналістики. Марліс Принцинґ зазначає, що практично всі німецькі видання зазнають критики за висвітлення російських подій. Журналістів звинувачують у численних хибах, зверхній інтонації, клішованому мисленні та недостатності фактажу. Авторка вважає все це результатом структурних проблем, а порятунок убачає в нових технічних засобах і більшій практичності журналістських досліджень. Політолог, викладач Києво-Могилянської академії Андреас Умланд зізнається, що німецькі медії та німецькі політики цікавляться Україною катастрофічно мало. Це дивно хоча б тому, що Україна – найбільша держава в Европі, а культурно-політичні зобов’язання Німеччини в Україні лишаються доволі високими.

 

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій