Ульрих Гайден, Інґо Ґрабовскі, Андреас Оберендер... Osteuropa, 2012, № 4. Im Profil. Stalin, der Stalinismus und die Gewalt

Червень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
132 переглядів

Квітнева «Osteuropa» має доволі нетипову жанрову конструкцію: на сім традиційних статтей, присвячених наскрізній темі числа – «У профіль. Сталін, сталінізм та влада», припадає аж вісім розлогих рецензій на монографію Йорґа Баберовскі «Випалена земля. Правління Сталіна та насильство». Треба сказати, що саме серйозні, ґрунтовні, нерідко різко критичні рецензії західних істориків та культурологів (дивно, що немає жодного автора з пострадянського простору: їм не запропонували чи вони не відгукнулися?) на сторінках «Osteuropa» спровокували численні дискусії щодо праці Баберовскі у цілому світі. Більшість авторів рецензій – постійні дописувачі часопису, а саме Ґерд Коенен («Тому що Сталіну подобалося? Роздуми про тлумачення сталінізму Баберовскі»), Ульрих Шмід («Аутодафе та його наслідки»), Штефан Плаґенборґ («Сталін був!»), Бено Енкер («Без ідеології, без держави, без альтернативи? Питання до Йорґа Баберовскі»), Фридрих Польман («Більшовизм та сталінізм»), Юрґен Царускі («Схематична передача. Сталінізм та націонал-соціялізм за Йорґом Баберовскі»), Кристоф Дикман («Пошук триває. Сталін, сталінізм та загадка влади») та Марк Юнґе («Документ має право вето. Баберовскі та масові переслідування під час Великого Терору»).

Втім, сеанс колективного рецензування редакція лишає читачеві на десерт, а відкриває видання стаття багаторічного німецького кореспондента в Москві Ульриха Гайдена «Небезпечне неуцтво. Структурні вади висвітлення подій у Східній Европі». За Гайденовим спостереженням, німецькі друковані видання щораз менше уваги звертають на пострадянську Росію. А коли навіть пишуть про російські події, то насамперед про Владіміра Путіна. Дуже рідко автори торкаються суспільних або мистецьких проблем. Через фінансові незручності та бюрократичні бар’єри журналісти звітують про події величезної країни, не встаючи з московських редакційних крісел. Закономірний результат – поверховість і некоректність суджень.

На противагу сучасному станові міжнародної журналістики молодий берлінський дослідник Александер Левен подає ретроспективну розвідку, присвячену п’ятимісячній подорожі Йозефа Рота 1926 року по Радянському Союзу. Рот симпатизував соціялізмові, проте намагався зберегти об’єктивність, принагідно хвалив і немилосердно критикував. Революційні ексцеси, на його думку, були меншим лихом молодої країни, аніж вирівнювання суспільства за найнижчою планкою та вбогість нової радянської буржуазії.

Ближчу до нашого часу ретроспективу пропонує знаний славіст Інґо Ґрабовскі, який досліджує радянську естраду повоєнного часу. На його думку, Сталінова смерть позитивно позначилася на розвої радянської естрадної пісні. Тогочасна поп-музика одержала лояльність держави, суспільну затребуваність, а її творці й виконавці – суттєво більшу свободу порівняно з попередніми десятиліттями. Політично прийнятний шляґер посідав вагоме місце в радянському суспільстві 1950–1980-х років і водночас став своєрідним «двигуном вестернізації» СРСР.

Власне до сталінських часів повертає берлінський історик Андреас Оберендер, оглядаючи присвячені Сталінові численні монографії. Постаттю диктатора знову і знову переймається кожне покоління істориків. Відкриття нових джерел змушує переглянути класичні праці Роберта Такера та Адама Улама. Сьогоднішні біографи вождя – Роберт Сервіс, Гіроакі Куромія, Кевін МакДермотт – розглядають вчинки Сталіна у широкому історичному контексті, наголошуючи на відносній слабкості більшовицького режиму. Проте сумнівно, що цього достатньо для пояснення Сталінових вчинків. На думку Оберендера, сталінська біографістика має приділяти більше уваги психічному здоров’ю радянського диктатора, тим більше що сучасна джерельна база це дозволяє.

Московський дослідник Андрєй Мєдушевський подає огляд видавничої серії «РОССПЭН», присвяченої історії сталінізму. Вже випущено понад сто книжок, серед яких і праці російських істориків, і переклади важливих західних досліджень.

Чиказький історик Шейла Фітцпатрик намагається зрозуміти людей із найближчого Сталінового оточення. Понад три десятиліття його складало невелике, доволі стабільне коло осіб, що провадило сталінську політику та відносно безболісно пережило сталінський терор. Для всіх них були характерні глибока недовіра до іноземців із капіталістичного світу та підозрілий погляд на місцеву інтеліґенцію. Частина сталінської команди пізніше вступила у змагання за суспільне лідерство, а вже їхні діти остаточно відійшли від політики й долучилися до «підозрілих інтеліґентів».

Базельського історика Йорна Гапеля зацікавила постать Сталінового багаторічного перекладача Владіміра Павлова. Він потрапив до Наркомату закордонних справ СРСР, коли 1939 року Вячєслав Молотов реформував його, щоби створити професійний апарат, складений із лояльних до влади молодих службовців і дипломатів. Розповіді про життя та карколомну долю Павлова передує світлина, зроблена у липні 1945 року під час Потсдамської конференції (у підписі помилково зазначено «Ялта, 1945»). На ній позаду керівників трьох держав – учасників антигітлерівської коаліції, що позують для протокольного знімка, легко розгледіти молодика з приємним обличчям, який, попри увесь патос моменту, абсолютно спокійний, трохи усміхається і тримає руку в кишені.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій