Деніел Гемілтон, Юрій Фьодоров, Ганс-Йоахім Шпанґер... Osteuropa, 2012, № 2. Kopfsache. Sicherheitspolitik in Europa

Червень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
94 переглядів

Лютневе число берлінського часопису «Osteuropa» присвячено проблемам европейської політики безпеки. Американський науковець Деніел Гемілтон міркує про ставлення США до ЕС. Враження, нібито Сполучені Штати «відвернулися від Европи», що склалося в деяких центральноевропейських країнах, є хибним. Нинішній американський президент тримається курсу, встановленого попередніми адміністраціями США, є хіба що деякі відхилення, зумовлені новими тенденціями у світовій політиці безпеки, зокрема «перезавантаженням» стосунків із Росією, та певними економічними обмеженнями.

Розмову довкола трикутника «США–ЕС–Росія» продовжує Юрій Фьодоров. Празький професор стверджує: Росія закликає запровадити нову систему безпеки в Европі, усунути НАТО та ОБСЕ, вважаючи це засобом відвернути Холодну війну. Для Кремля безпека є винятково військовою проблемою, у її розгляді там керуються лише силовим підходом і будь-який компроміс розглядають як ознаку слабкости.

На думку політолога із Франкфуртана-Майні Ганса-Йоахіма Шпанґера, США та НАТО досі не визначилися щодо ролі Росії в европейській політиці безпеки, намагаючись одночасно ввести і вивести Росію з гри. НАТО для евроатлантичних партнерів – ґарант безпеки в Европі. Але не для Росії, яка лобіює нові угоди щодо безпеки в ЕС, тим часом як країни – члени НАТО їх послідовно відхиляють, і спільна політика безпеки в Европі залишається нереалізованою мрією.

Чеський дослідник Владімір Гандл ґарантом розв’язання проблеми вважає Німеччину. Розширення НАТО та ЕС на схід зреалізувало великі проєкти, що єднають Польщу, Чехію, Словаччину та Угорщину з ФРН. Стосунки цих країн визначають прагматизм і домінування економічних мотивів, а суперечливі погляди на роль США та Росії не провокують фундаментальних розбіжностей. Економічна криза підштовхнула Німеччину взяти на себе керівну роль в европейській спільноті. Країни Центральної та Східної Европи мають усвідомити: у тривалій перспективі лише міцний Евросоюз із міцною Німеччиною на чолі можуть ґарантувати незмінність традиційної політики безпеки.

В центрі уваги варшавського політолога Ярослава Цвєка-Карповіча – польсько-російські стосунки, що їх у 2009 році спробували перезавантажити, взоруючись на перегляд стосунків російсько-американських.

Празькі політологи Ян Айхлер і Віт Стржітецький занепокоєні ситуацією у власній країні. Чеська зовнішня політика завжди була багато в чому зорієнтована на США, і спад інтересу Вашинґтона до Европи й покращення його стосунків із Москвою спричинили у Празі справжній шок. Нову стратегію не випрацювано й досі, прихильники НАТО намагаються будь-що втримати застарілі риторичні позиції щодо застосування тактичної ядерної зброї, енергетичної безпеки та політики щодо Ізраїлю.

Центрально-східноевропейські країни – члени НАТО, як і раніше, вбачають у Росії потенційну небезпеку, хочуть ґарантій військової підтримки та обстоюють присутність Сполучених Штатів в Европі, й саме це визначає ставлення до нової Стратегічної концепції НАТО, пишуть чеські експерти Нікола Гинек і Ондрей Дітрих. Після шоку, що його спричинив Барак Обама відмовою від плану своїх попередників щодо протиракетної оборони, лише Польща ґарантувала власну участь у нових системах протиракетної оборони та військову присутність США. Країни Центрально-Східної Европи не відмовляються від присутности в Афганістані, сподіваючися переконати НАТО й США підтримувати безпеку в ЕС.

Чеський спеціяліст із питань міжнародної співпраці Міхал Коран покладає чималі сподівання на Вишеградську групу, утворену в лютому 1991 року у складі Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини. Попри переформатування внутрішніх зв’язків у четвірці (позиції Польщі у ній дедалі міцнішають, тоді як роль трьох інших країн меншає) вона опирається сповзанню країн Східної Европи на політичну периферію, намагаючися провадити незалежну політику безпеки, узгоджену з інтересами східних сусідів.

Перевага московського політолога Андрєя Заґорского – у можливості неупередженого, почасти відстороненого погляду на проблеми ЕС. На думку автора, ОБСЕ нині зайшла у глибоку кризу. Після розширення ЕС та НАТО організація, по суті, припинила роботу в Центральній та Східній Европі, а в південно-східному европейському реґіоні, де ОБСЕ особливо активно діяла у 1990-х роках, її функції поступово перебирає на себе ЕС. Подібна ситуація й на пострадянському просторі, де ОБСЕ зазнала невдачі через панування в більшості тутешніх країн авторитарних режимів. Отже, організації залишається лише чекати на новий шанс, другу хвилю демократичних змін.

Завершує число стаття Ондрея Дітриха та Віта Стржітецького «Управління конфліктами в Грузії. Можливості та зобов’язання ЕС». Протягом двох десятиліть у Грузії не згасає конфлікт навколо Абхазії та Південної Осетії. Після відкритої громадянської війни 1990–1995 років ООН та ОБСЕ намагалися налагодити стосунки між учасниками протистояння, а метою США було посилити позиції Грузії відносно її могутнього сусіда Росії. Серпневе військове загострення 2008 року між Грузією та Росією змінило ситуацію: ОБСЕ та ООН припинили свої місії, США скоротили власні зобов’язання. Це відкриває для ЕС можливості стати впливовим гравцем на Південному Кавказі.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій