Деніел Гемілтон, Юрій Фьодоров, Ганс-Йоахім Шпанґер... Osteuropa, 2012, № 2. Kopfsache. Sicherheitspolitik in Europa

Червень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
132 переглядів

Лютневе число берлінського часопису «Osteuropa» присвячено проблемам европейської політики безпеки. Американський науковець Деніел Гемілтон міркує про ставлення США до ЕС. Враження, нібито Сполучені Штати «відвернулися від Европи», що склалося в деяких центральноевропейських країнах, є хибним. Нинішній американський президент тримається курсу, встановленого попередніми адміністраціями США, є хіба що деякі відхилення, зумовлені новими тенденціями у світовій політиці безпеки, зокрема «перезавантаженням» стосунків із Росією, та певними економічними обмеженнями.

Розмову довкола трикутника «США–ЕС–Росія» продовжує Юрій Фьодоров. Празький професор стверджує: Росія закликає запровадити нову систему безпеки в Европі, усунути НАТО та ОБСЕ, вважаючи це засобом відвернути Холодну війну. Для Кремля безпека є винятково військовою проблемою, у її розгляді там керуються лише силовим підходом і будь-який компроміс розглядають як ознаку слабкости.

На думку політолога із Франкфуртана-Майні Ганса-Йоахіма Шпанґера, США та НАТО досі не визначилися щодо ролі Росії в европейській політиці безпеки, намагаючись одночасно ввести і вивести Росію з гри. НАТО для евроатлантичних партнерів – ґарант безпеки в Европі. Але не для Росії, яка лобіює нові угоди щодо безпеки в ЕС, тим часом як країни – члени НАТО їх послідовно відхиляють, і спільна політика безпеки в Европі залишається нереалізованою мрією.

Чеський дослідник Владімір Гандл ґарантом розв’язання проблеми вважає Німеччину. Розширення НАТО та ЕС на схід зреалізувало великі проєкти, що єднають Польщу, Чехію, Словаччину та Угорщину з ФРН. Стосунки цих країн визначають прагматизм і домінування економічних мотивів, а суперечливі погляди на роль США та Росії не провокують фундаментальних розбіжностей. Економічна криза підштовхнула Німеччину взяти на себе керівну роль в европейській спільноті. Країни Центральної та Східної Европи мають усвідомити: у тривалій перспективі лише міцний Евросоюз із міцною Німеччиною на чолі можуть ґарантувати незмінність традиційної політики безпеки.

В центрі уваги варшавського політолога Ярослава Цвєка-Карповіча – польсько-російські стосунки, що їх у 2009 році спробували перезавантажити, взоруючись на перегляд стосунків російсько-американських.

Празькі політологи Ян Айхлер і Віт Стржітецький занепокоєні ситуацією у власній країні. Чеська зовнішня політика завжди була багато в чому зорієнтована на США, і спад інтересу Вашинґтона до Европи й покращення його стосунків із Москвою спричинили у Празі справжній шок. Нову стратегію не випрацювано й досі, прихильники НАТО намагаються будь-що втримати застарілі риторичні позиції щодо застосування тактичної ядерної зброї, енергетичної безпеки та політики щодо Ізраїлю.

Центрально-східноевропейські країни – члени НАТО, як і раніше, вбачають у Росії потенційну небезпеку, хочуть ґарантій військової підтримки та обстоюють присутність Сполучених Штатів в Европі, й саме це визначає ставлення до нової Стратегічної концепції НАТО, пишуть чеські експерти Нікола Гинек і Ондрей Дітрих. Після шоку, що його спричинив Барак Обама відмовою від плану своїх попередників щодо протиракетної оборони, лише Польща ґарантувала власну участь у нових системах протиракетної оборони та військову присутність США. Країни Центрально-Східної Европи не відмовляються від присутности в Афганістані, сподіваючися переконати НАТО й США підтримувати безпеку в ЕС.

Чеський спеціяліст із питань міжнародної співпраці Міхал Коран покладає чималі сподівання на Вишеградську групу, утворену в лютому 1991 року у складі Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини. Попри переформатування внутрішніх зв’язків у четвірці (позиції Польщі у ній дедалі міцнішають, тоді як роль трьох інших країн меншає) вона опирається сповзанню країн Східної Европи на політичну периферію, намагаючися провадити незалежну політику безпеки, узгоджену з інтересами східних сусідів.

Перевага московського політолога Андрєя Заґорского – у можливості неупередженого, почасти відстороненого погляду на проблеми ЕС. На думку автора, ОБСЕ нині зайшла у глибоку кризу. Після розширення ЕС та НАТО організація, по суті, припинила роботу в Центральній та Східній Европі, а в південно-східному европейському реґіоні, де ОБСЕ особливо активно діяла у 1990-х роках, її функції поступово перебирає на себе ЕС. Подібна ситуація й на пострадянському просторі, де ОБСЕ зазнала невдачі через панування в більшості тутешніх країн авторитарних режимів. Отже, організації залишається лише чекати на новий шанс, другу хвилю демократичних змін.

Завершує число стаття Ондрея Дітриха та Віта Стржітецького «Управління конфліктами в Грузії. Можливості та зобов’язання ЕС». Протягом двох десятиліть у Грузії не згасає конфлікт навколо Абхазії та Південної Осетії. Після відкритої громадянської війни 1990–1995 років ООН та ОБСЕ намагалися налагодити стосунки між учасниками протистояння, а метою США було посилити позиції Грузії відносно її могутнього сусіда Росії. Серпневе військове загострення 2008 року між Грузією та Росією змінило ситуацію: ОБСЕ та ООН припинили свої місії, США скоротили власні зобов’язання. Це відкриває для ЕС можливості стати впливовим гравцем на Південному Кавказі.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій