Кай-Олаф Лянґ, Карин Бахман, Фолькер Вайхзель.... Osteuropa. 2010, № 6

Квітень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
102 переглядів

In Bewegung. Ungarn, Tschechien, Bergkarabach

Чергове число «Osteuropa» має назву «У русі», – втім, рух далеко не завжди буває вперед і вгору.

У двох центральноевропейських країнах – Чехії та Угорщині – на початку 2010 року відбулися парламентські вибори, що вирішально вплинули на ідеологічний «перерозподіл» у цих країнах. Ситуацію в Угорщині редакція запропонувала проаналізувати політологові, публіцистові й театральному режисерові. Вони сходяться на тому, що політичний ландшафт країни вже зорано, й абсолютна перемога правих становить небезпеку. Відповідно, Кай-Олаф Лянґ відзначає, що поразка на виборах соціялістів пішла на користь Угорському громадському об’єднанню «Фідес», яке відтепер може вносити зміни до Конституції («Правильний напрямок: Парламентські вибори 2010 року в Угорщині»). Програли ліберали, на коні націоналісти під проводом прем’єр-міністра Віктора Орбана. Проте поки що невідомо, служитиме новий національний проєкт усім громадянам Угорщини – а чи всім, за винятком опозиціонерів. Карин Бахман додає: так, право-консервативна «Фідес» завоювала понад дві третини місць у парламенті, але третьою за впливовістю партією стала право-радикальна «Йобік» («Угорщина сейсмографічна: Права, вибори та наслідки »). Фактично, переможціне потребують радикалів, щоб керувати країною, але не зрозуміло, як позбутися їхнього впливу. Питання в тому, чи вистачить Вікторові Орбану сил розвіяти міт про його надмірну терплячість. У формі інтерв’ю подано думки Ласло Корніцера («Їхня програма на ймення “Деструктивність”: Про угорське право та політичну культуру», бесіду записав Петер Цвай), і в них з’являються слова «шовінізм», «екстремізм», «попереджувальний сиґнал» тощо. Корніцера обурює співпраця партії «Йобік» із воєнізованою «Модяр ґарда» («Угорська ґвардія») та поширення расистських й антисемітських настроїв. Праві не мають концепції майбутнього, минуле в особах видатних угорських інтелектуалів Імре Кертеса, Петера Надаша, Дьордя Конрада та Петера Естергазі назване «фальшивою Угорщиною», а без них лишається лише передвоєнна фашистська Угорщина.

Натомість у Чехії суцільна ідилія – принаймні, так виглядає країна, якщо поглянути на неї очима одного з редакторів «Osteuropa», політичного експерта Фолькера Вайхзеля («Видовищно невидовищне: Парламентські вибори 2010 року в Чеській Республіці»). Чехам вдалося провести до Палати депутатів основні партії й перекрити шлях дешевому популізмові. Це ґарантує країні ще більшу економічну стабільність і політичну прозорість.

Польща, натомість, досі потерпає від власного невреґульованого ринку та неможливости сформувати вітчизняний великий капітал. Юстина Шульц, працівник фонду «Фольксваґен» із Гановера, підкреслює залежність країни від зовнішніх інвестицій («Капіталізм на периферії: Залежність Польщі від імпорту капіталу »). Можливості, що давала приватизація для становлення власного капіталу, втрачено, Національний банк провадить далі хибну політику, на міжнародному ринку праці Польща лишається лідером за пропозицією дешевої робочої сили. Методологічні підходи до аналізу політекономії розглядають Катарина Блюм і Вера Трапман («Капіталізм у Східно-Центральній Европі: Варіянти та зовнішні впливи (огляд літератури)»). Один – це спостереження за інституційними варіянтами ринкової економіки, які з’явилися в останнє двадцятиліття. Другий, навпаки, покликаний віднайти спільне у варіяціях «молодого капіталізму», в чому вельми зацікавлені транснаціональні компанії. Насправді потрібен синтез цих двох підходів.

Наступний блок статтей присвячено військовим питанням. Празькі експерти Нік Гинек і Віт Стрітецький міркують про позицію США щодо европейської оборони, проголошену Бараком Обамою у вересні 2009 року («Ракетна обороно, прощавай? Роздуми про політичну безпеку в Польщі та Чеській Республіці»), а Марґарете Кляйн, що представляє берлінський фонд «Наука і політика», висловлює сподівання: реформу російської армії після війни з Грузією все-таки буде доведено до логічного завершення («Перші успіхи, великі перешкоди: Реформа російської армії»). Берлінський публіцист Ашот Манучарян та експерт Фонду досліджень проблем миру і конфліктів федеральної землі Гесен Азер Бабаєв осмислюють події у Нагірному Карабасі. Стосунки між Вірменією та Туреччиною історично обтяжені: Єреван наполягає, щоби Туреччина визнала геноцид 1915–1923 років, Анкара вимагає від Вірменії звільнити окуповані її військами території Азербайджану. Попри це, у жовтні 2009 року все-таки відновлено дипломатичні стосунки між двома країнами («Зближення без примирення: Зрушення у вірменсько-турецьких відносинах»). Нині є шанс розв’язати конфлікт мирно. В інакшому разі турецько-американське зближення може збільшити напруженість на південному Кавказі («Турецько-вірменська відлига: Втручання в конфлікт у Нагірному Карабасі»).

Завершує число огляд російських літературних премій 2009 року. Карлгайнц Каспер, старійшина Ляйпцизького університету, дивиться на ситуацію з великим розчаруванням («Вперед до ретро-культури! Російська література та літературні премії 2009 року»). Адже в топ-позиції «Большой Книги» й «Русского Букера» вийшли твори, написані «солідно і реалістично, в стилі радянської літератури». Журі віддало перевагу «святим російським жінкам» та «історичній пам’яті», знехтувавши критику сучасного суспільного ладу.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій