Йенс Альберт, Ане Кристинен, Зузане Маркардт.... Osteuropa. 2010, № 10

Серпень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
74 переглядів

Цей випуск берлінського часопису трохи незвичайний, він не має чіткого тематичного стрижня. Назва його – «На аналіз», предметом аналізу є «Червоний шлам, портрет Росії, правий екстремізм».

Професор соціології, директор відділу «Неподібність і соціяльна інтеґрація» Берлінського центру досліджень Йенс Альберт та двоє його асистентів Ане Кристинен та Зузане Маркардт порівнюють країни Центрально-Східної та Східної Европи («Ефект збільшення ЕС»). Вони називають чотири групи посткомуністичних країн: нові держави – члени ЕС, кандидати на приєднання, країни з перспективою вступу і без неї, відзначаючи, що вплив ЕС на економічний розвиток, інституційний стрій, соціяльну політику та рівень життя держав дуже різний. Аналіз десяти основних емпіричних показників свідчить, що приєднання до ЕС справляє очевидний ефект на економічний та правовий розвиток, тоді як у соціяльній політиці та рівні життя людей цей вплив навряд чи можна розгледіти.

Соціолог Університету ім. Масарика (Брно) Мірослав Мареч аналізує природу правого екстремізму в Чехії («Насилля та ідеологія»). На його думку, сьогодення значно політизованіше, аніж у 1990-ті роки, відколи цілеспрямовані акції проти ромів, гомосексуалістів та нонконформістів переросли в спонтанне насильство. Ідеологічно, організаційно і навіть естетично за модель править тут німецький націоналізм. Влада Чехії відреаґувала на загрозу, оголосивши правоекстремістську Робітничу партію поза законом, проте цей крок не справив суттєвих змін.

У зону страшної екологічної катастрофи жовтня 2010 року перекидає читача публіцистка та перекладачка Карін Бахман (Братислава, Будапешт) у статті «Жбурляння шламом»: поблизу угорського міста Айка розірвало резервуар із токсичними промисловими відходами, і заражений важкими металами червоний лужний мул розтікся по території 40 кв. км, убивши кілька річок.

У липні 2010 року відбувся ювілейний російсько-німецький форум «Петербурзький діялог», підсумки десятилітньої роботи якого підбиває берлінська журналістка Ґема Перцґен («Наболіла потреба реформ»). Питання про те, чи виправдовує «Петербурзький діялог» свою початкову мету – посилення громадянського суспільства в обох країнах та зближення сторін, залишається дискусійним. Організатори вважають переговори успішними, критики натомість порівнюють форум із засіданням «клубу сановників», із властивими йому ритуалами, що лише симулюють результат.

Якою бачать Росію сучасні німці – це питання ставить у статті «“Найниціше варварство”, “найвища цивілізація”» історик, керівник дослідницької групи берлінського фонду «Наука і політика» Ганс-Генінґ Шредер. Автор окреслює два стереотипних, історично сформованих образи Росії – доброзичливий і зловісний, якими до сьогодні жонґлюють медії залежно від поточного політичного клімату.

Міланська дослідниця, учасниця берлінської програми «Osteuropa» Ґабріела Беролаті вивчала економічні зв’язки Італії та Росії. Адекватну характеристику двосторонній співпраці країн їй вдалося віднайти в музичній термінології: «Allegro, ma non troppo» – «швидко, але не надто». Торгівля домінує в італійсько-російських стосунках (від 2000 року її обсяг постійно, хоч і поволі зростає). Водночас Італія вважає себе одним зі стратегічних партнерів Росії в ЕС та активно аґітує за інтеґрацію Росії до «брюсельської орбіти». Проте невеликі та середні компанії – хребет італійської економіки – почуваються кинутими напризволяще італійським урядом у непростих бізнесових стосунках із Росією.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій